Є у нас на Львівщині традиція, яка забороняє називати новонароджених іменами померлих людей. Бабуся не один раз мені про це розказувала.
– Це пов’язано, Мартусю, з повагою до пам’яті покійних та вірою в те, що ім’я має вплив на долю людини. Якщо назвати дитину ім’ям померлого родича або друга, то можна привернути до неї нещастя або хворобу. Також можна образити душу померлого, яка не хоче ділитися своїм ім’ям з кимось іншим. Тому батьки намагаються вибирати для своїх дітей унікальні або рідкісні імена, які не зустрічаються в їхньому роду або оточенні.
– А якщо назвати, то що буде? – допитувалась я.
– Я розповім тобі… Була у нас в селі пара, Марія з Іваном. То ще в далекі 40-і роки. Коли Друга Світова почалась. Вони дуже любили одне одного та мріяли про власну родину. Але їхнє щастя було недовгим. Незабаром після весілля, почалась клята. Івана забрали на фронт, там його і не стало. Марія залишилася сама, але не зовсім. Вона очікувала дитину від свого коханого чоловіка. Так дав їй Бог…
Марія була сумна, але і рада, що у неї буде частинка Івана, яка буде жити разом з нею. Вона хотіла назвати свого сина Іваном на честь його батька. Але усі навколо її категорично відмовляли.
“Марійко, побійся Бога! Хіба не знаєш, що то не можна? Нещастя принесеш дитині! Хіба мало інших імен?” – торочили сусіди.
“Ні. Я хочу Іванка. Хочу, щоб був біля мене…
Так Марія народила сина і назвала його Іваном. Вона була щаслива і горда своїм маленьким чудом. Марія не звертала уваги на слова своїх родичів та сусідів. Вона любила свого сина Івана та дбала про нього. Вона хотіла, щоб він виріс сильним та здоровим. Але життя було складним та жорстоким. Війна не минала, а разом з нею приходили голод, холод, хвороби та смерть.
Марія часто хворіла, але не мала грошей на ліки або лікаря. Вона працювала на полі або вдома, щоб заробити на хліб для себе та свого сина. Вона не мала часу на відпочинок або розваги.
Іван ріс швидко, але не був схожий на свого батька. Він був слабким та худим, мав бліду шкіру та темні круги під очима. Часто плакав, не грався з іншими дітьми. Боявся… В нього була лише його матір, під спідницею якої він і сидів!
Але одного дня Марія не повернулася додому. Вона померла від виснаження та застуди на роботі. Іван залишився сам на сам з цим жорстоким світом. Він не мав нікого, хто би про нього подбав або захистив.
Вранці його знайшли мертвим у своїй хатинці. Він лежав на ложку з портретом свого батька в руках. На його обличчі був вираз спокою та щастя. Наче він побачив свого батька у снах та пішов за ним у кращий світ.
Ось така доля спіткала невинну дитину. А виною всьому було його ім’я!
А ви як думаєте, чи правдива ця традиція? Зустрічались такі історії?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними
Напишіть нам в коментарях у Facebook!