Мати погодилася на кесарів розтин без наркозу заради порятунку дитини

Я лікар-анестезіолог і вже довгий час на пів ставки працюю в пологовому будинку. Кесарів розтин — це така ж операція, як й  інші, тільки планова. Складністю нічим не відрізняється. В нашому пологовому будинку використовують зазвичай епідуральну анестезію, коли речовина вводиться в спинний мозок і пацієнтка залишається при свідомості.

Загалом в пологовому можна побачити всяке: і наркоманів, і бездомних, і алкоголічок. За роки роботи є вже багато різних історій, але одну я запам’ятав назавжди. 

На швидкій приїхала жінка, якій було не більше 30 років. Її одразу відправили на УЗД, а фельдшер нам за цей час розповів:

— Ну і чоловік в цієї жінки. Настільки ревнивий, що навіть в пологовий не пустив. Не хотів, щоб її бачили інші чоловіки. 

— Перейми в жінки ідуть вже 8 годин, розпочалася кровотеча, серце в плода ледве б’ється. Повитуха налякалася і викликала швидку. 

— Чоловіка вирубати довелося, на рожен ліз, так і привезли породіллю.

Жінка у нас в лікарню вже прибула з зупинкою родової діяльності, відшаруванням плаценти та подвійним обвиття. Все це загрожувало життю не лише дитини, а й матері. Діяти треба було негайно, адже життя цих двох людей було в наших руках, а рахунок йшов на хвилини.

Матір залишалася при свідомості. Я швидко увів катетер з анестезією в стовбур, але його дія починається лише після 20 хвилин. У нас не було стільки часу. Тоді хірург говорить: 

— Будемо рятувати дитину, бо 100% загине, якщо будемо чекати ще 20 хвилин.

Ми знизали плечима, повернулися до столу, я строго запитав у пацієнтки:

 — Анестезія подіє тільки через 20 хвилин, але за цей час малюк може загинути. 

— Правда, якщо ми почнемо операцію зараз, у нас всі шанси врятувати і вас, і дитину. 

— Ви згідні на те, щоб ми почали операцію без наркозу?

Жінка просто кивнула хірургові і ми почали її прив’язувати до столу ременями. Тоді хірург зробив скальпелем перший надріз:від пупка до лобка.

Жінка в цей момент закинула голову назад та здавлено кричала. Животом при цьому вона не рухала, адже боялася зашкодити дитині.

 Згодом у неї підскочив тиск, тоді лікар замовив крові й операція продовжувала тривати. Матір терпіла весь цей час та стогнала. За цим було дуже важко спостерігати. Хірург вийняв дитину та зняв пуповину навколо шиї. Неонатолог інтубував маля і ми почули перший крик. 

Коли хірург зашивав рану, у жінки вже почала діяти анестезія. Як на мене, це чудовий приклад героїзму матері. Через два тижні їх виписали з лікарні, а жінка подала на чоловіка до суду, через те, що той не давав можливості звернутися в лікарню. 

Автор: Тимур Перчинський

U2
Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: