Я лікар-анестезіолог і вже довгий час на пів ставки працюю в пологовому будинку. Кесарів розтин – це така ж операція, як й інші, тільки планова. Складністю нічим не відрізняється. В нашому пологовому будинку використовують зазвичай епідуральну анестезію, коли речовина вводиться в спинний мозок і пацієнтка залишається при свідомості.
Загалом в пологовому можна побачити всяке: і наркоманів, і бездомних, і алкоголічок. За роки роботи є вже багато різних історій, але одну я запам’ятав назавжди.
На швидкій приїхала жінка, якій було не більше 30 років. Її одразу відправили на УЗД, а фельдшер нам за цей час розповів:
– Ну і чоловік в цієї жінки. Настільки ревнивий, що навіть в пологовий не пустив. Не хотів, щоб її бачили інші чоловіки.
– Перейми в жінки ідуть вже 8 годин, розпочалася кровотеча, серце в плода ледве б’ється. Повитуха налякалася і викликала швидку.
– Чоловіка вирубати довелося, на рожен ліз, так і привезли породіллю.
Жінка у нас в лікарню вже прибула з зупинкою родової діяльності, відшаруванням плаценти та подвійним обвиття. Все це загрожувало життю не лише дитини, а й матері. Діяти треба було негайно, адже життя цих двох людей було в наших руках, а рахунок йшов на хвилини.
Матір залишалася при свідомості. Я швидко увів катетер з анестезією в стовбур, але його дія починається лише після 20 хвилин. У нас не було стільки часу. Тоді хірург говорить:
– Будемо рятувати дитину, бо 100% загине, якщо будемо чекати ще 20 хвилин.
Ми знизали плечима, повернулися до столу, я строго запитав у пацієнтки:
– Анестезія подіє тільки через 20 хвилин, але за цей час малюк може загинути.
– Правда, якщо ми почнемо операцію зараз, у нас всі шанси врятувати і вас, і дитину.
– Ви згідні на те, щоб ми почали операцію без наркозу?
Жінка просто кивнула хірургові і ми почали її прив’язувати до столу ременями. Тоді хірург зробив скальпелем перший надріз:від пупка до лобка.
Жінка в цей момент закинула голову назад та здавлено кричала. Животом при цьому вона не рухала, адже боялася зашкодити дитині.
Згодом у неї підскочив тиск, тоді лікар замовив крові й операція продовжувала тривати. Матір терпіла весь цей час та стогнала. За цим було дуже важко спостерігати. Хірург вийняв дитину та зняв пуповину навколо шиї. Неонатолог інтубував маля і ми почули перший крик.
Коли хірург зашивав рану, у жінки вже почала діяти анестезія. Як на мене, це чудовий приклад героїзму матері. Через два тижні їх виписали з лікарні, а жінка подала на чоловіка до суду, через те, що той не давав можливості звернутися в лікарню.
Автор: Тимур Перчинський
Що Ви думаєте з цього приводу?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!