Софійка була улюбленицею батьків. Вони завжди давали їй все тільки найкраще.
Для цього доводилося багато працювати. Рідні ж хотіли дати дівчинці хорошу освіту й підшукати непогану роботу в майбутньому.
Тож Софійка займалася з найкращими репетиторами. Їздила навіть у районний центр на заняття.
Донька не підвела. Вона змогла своїми силами вступити на економічний факультет Київського університету. Після переїзду в столицю у неї буквально розпочалося нове життя, насичене різноманітними подіями.
На другому курсі Софія пішла разом з подругами в нічний клуб, щоб відсвяткувати День студента. Там вона познайомилася із Ярославом. Хлопець був на два роки старший від дівчини. Між ними спалахнули почуття і зав’язалися стосунки. Батьки Софії нічого про це не знали. Донька боялася розповісти їм правду, адже знала, що вони її не зрозуміють. Мама з татом постійно твердили, що навчання має бути на першому місці.
Після шести місяців зустрічань Софія з’їхалася з Ярославом на орендованій квартирі. Дівчина пішла працювати офіціанткою, а хлопець влаштувався водієм таксі. Вони планували одружитися восени, а літом познайомити між собою власних батьків.
Однак в долі були інші плани. Одного вечора сталося жахливе. Грабіжники вирішили напасти на Ярослава. Вони викрали його авто, а самого хлопця викинули у лісосмузі.
Молодика не стало.
Софія ця новина неабияк підкосила. Дівчина саме дізналася про те, що скоро стане матір’ю. І як їй бути? Що сказати батькам? Чи варто народжувати? Стільки запитань й усі без відповіді.
Зрештою вона вирішила, що візьме академвідпустку і народить немовля. Потім дівчина змогла б повернутися на навчання і влаштуватися кудись на роботу. Однак вдома на Софійку чекала невтішна реакція батька:
– Ти зганьбила увесь наш рід! – кричав він. – Ми відіслали тебе вчитися, а ти нагуляла дитину! Тепер забирайся геть, щоб ноги твоєї тут не було!
Матір хотіла захистити доньку, але вона нічого не могла вдіяти з різким і запальним характером чоловіка. Дівчина вирішила піти з дому і повернутися в чуже місто. Вона була в розпачі і навіть планувала позбутися від дитини. Тим паче ніхто не знав ні про її стосунки з Ярославом, ні про вагітність.
На зупинці Софія зустріла колишню однокласницю. У той момент їй захотілося поділитися з кимось своїми переживаннями, тому вона розповіла свою історію кохання й описала ситуацію, в якій опинилася.
– Якщо ти позбудешся дитини, то пошкодуєш про це! Залиш маля, адже вона є останньою згадкою про Ярослава.
– Але у мене немає можливості подбати про це немовля. І усі навколо вважають, що я нагуляла його.
– Тоді поїдьмо до матері Ярослава і розповімо про все, що трапилося. Впевнена, вона зможе зрозуміти тебе.
– Та ні. Їй вистачає проблем і негараздів, які звалилися на голову…
– Годі сперечатися. Їдьмо. Я все сказала.
Дівчата знайшли будинок Ярослава і поговорили з його матір’ю. Жінка була дуже засмучена. 10 років тому вона поховала свого чоловіка, а тепер і єдиного сина не стало. Жінка схилила голову і гірко заплакала. Зрештою вона запропонувала невістці переїхати до неї. Прекрасно усвідомлювала, що Софія виношує її рідного внука. Свекруха дітей любила, а після гибелі сина і взагалі вважала це Божим благословінням.
Тепер дівчина могла не перейматися. Їй допоможуть виростити малюка. Вона навіть зможе закінчити навчання.
Софія погодилась на пропозицію. Ось так чужа людина замінила їй матір.
Що думаєте про вчинок свекрухи?
А про рідних батьків Софії?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!