– Минулих вихідних я вже була готова попрощатися з життям, – зізнається Марта Андріївна. – Мені ще ніколи не було так погано. У голові крутилося, в очах двоїлося, а ноги відмовлялися слухати. З останніх сил викликала швидку. Заздалегідь відчинила двері, бо думала, що не дочекаюся.
– І чим все закінчилося?
– Медики приїхали доволі швидко. Кілька уколів і стало легше. Я одразу ж написала доньці про цю ситуацію. Думала, вона принаймні зателефонує чи приїде навідатися. Якби ж то! Повідомлення прочитане, а реакції ніякої. Я могла не дожити до ранку, а доньці байдуже. Хіба я занадто багато від неї вимагаю?
Марта Андріївна понад рік не ладнає з Вікою. Коли люди цікавляться, що ж трапилося, то жінка з сумом говорить:
– Розумієте, я не вмію брехати чи приховувати свої емоції. Що у мене в голові, те й на язику! Однак річ в тому, що не всім хочеться чути правду.
Взагалі Вікторія приємна жінка, яка має власного чоловіка та двійко дітей. Вони усі разом живуть на квартирі, яку купили в іпотеку. Минулий рік був для них доволі важким. Голова сім’ї залишився без роботи і довго не міг знайти інше вакантне місце. Доводилося зводити кінці з кінцями і на всьому економити. На щастя, зараз ситуація покращилася. Хоча сімейний бюджет досі бажає кращого.
– Вона сама у всьому винна, – дорікає Марта Андріївна. – Я ж казала, що не треба виходити заміж за цього бідняка! Та якби ж на фінансах усі їхні проблеми закінчилися…От діток дійсно шкода…
– А що з ними?
– За старшого нічого не можу сказати, а в молодшого явні проблеми з головою. Думаю, що він розумово відсталий. Онук лише в другому класі, а з навчанням катастрофічно відстає від усіх інших. Хіба можна мати цілий щоденник двійок? Гаразд, якби це була вища математика, але не освоїти табличку множення…Та й вірша вивчити він не може. Над кількома рядками може цілий день сидіти. Я попереджала, що не треба спішити з дітьми, але хіба мене хтось слухає?
Взагалі Вікторія неодноразово говорила матері, що досі не може пробачити їй деякі дитячі образи. Проте Марта Андріївна не може цього зрозуміти. Вона все робила для благополуччя доньки. Віддавала ляльки сусідкам, аби Вікторія більше часу приділяла навчанню. Вимагала відмінних оцінок, аби та змогла здобути престижну освіту. Хіба це не вартує елементарної вдячності?
Натомість Вікторія просто викинула матір зі свого життя.
– На руку допомоги від доньки мені марно сподіватися, – каже Марта Андріївна. – Та й що з неї взяти? Вони самі з чоловіком ледь виживають. Ні заощаджень, ні нормального життя.
Проте жінка на своє фінансове становище не скаржиться. У неї грошей значно більше, ніж у Вікторії. Марта Андріївна не лише отримує пенсію, але й здає в оренду дві квартири, які дісталися їй в спадок від батьків. У неї навіть є можливість придбати третю.
– Мабуть, Віці образливо, що їй доводиться виплачувати іпотеку, коли у мене стільки нерухомості, – зізнається Марта Андріївна. – Звісно, в лице вона не наважиться мені це сказати. Та й з якого дива? Я їй нічого не винна. Свою материнську місію виконала, а далі донька хай сама викручується.
Жінка впевнена в тому, що у Вікторії немає причин ненавидіти її чи ображатися на неї.
Незважаючи на усі перипетії, хіба можуть діти ставити свої образи вище благополуччя батьків? Якщо їм потрібна допомога, то варто переступити через свою гордість і зробити перший крок, згодні?
Чи матір сама винна в тому, що у неї склалися такі відносини з донькою? Вона справді постійно їй докоряла і критикувала, тому зараз отримує по заслугах.
А ви на чиєму боці в цій ситуації?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!