Маю будинок біля моря, але коли в гості приїжджає доня із зятем, ставимо їм намет в городі

Усі родичі вважають мене скнарою. Прикро, тому що вони просто не розуміють мене, зате беруться судити. Втім, це їхні ж утрати. Це вони просто не знаю, як важко заробляти гроші. Зате я фінанси ціную, відкладаю на чорний день і заробляю, як можу. Я знаю ціну своєї праці. Тому мені байдуже, хто і що про мене думає. Зараз розповім усе вам, а ви скажете, права я чи ні. Та й за пораду була б дуже вдячна.

Від бабусі у спадок отримала будинок на березі моря. Тоді він був в аварійному стані, й доклала багато зусиль і коштів, щоб все реставрувати. З самого початку його покращувала, власноруч білила, обставляла, а чоловік робив прибудови і присадибну ділянку.

Зараз це пристойна будівля з трьома просторими кімнатами, двома верандами і широкою мансардою. А ще є два маленьких гостьові будиночки на ділянці. Там кімната з ліжками і шафами і передбанник (стіл, стільці і плитка). Самі все будували. Раніше цього всього не було, тільки старий будинок і величезний город.

Ясна річ, що як тільки починається літній сезон, всі приміщення зайняті, саме в сезон ми отримуємо чималі гроші. Плюс до того, деякі відпочиваючі просять повний пансіон і платять мені за харчування, щоб самостійно не готувати.

Гостевой дом "Константин", Счастливцево, Херсонская обл., цена 2021, описание, фото, телефон, адрес, сайт

У мене все ще з зими розписано, хто і коли приїде, і скільки буде проживати. Постійно все заповнено. Навіть коли дочка з зятем до нас приїжджали, то ставили намет в городі, а ми з чоловіком їх малу брали в свою кімнату. Вони розуміли, що потім же ці гроші, зібрані з проживання, їм же і дістануться. Не всі, звичайно, але теж чимала частина. І так щороку.

Тут, з тиждень тому, дзвонить мені дочка: «Мама, ми цього року не приїдемо, не виходить, але замість нас приїдуть мої свекри. Вони дуже хочуть на морі побувати, вже понад 10 років нікуди не виїжджали. До вас дуже просяться. Прийми їх, будь ласка, як слід, знайди кімнату. Тільки не думай брати з них гроші за житло. Вони все ж рідня, до того ж пенсіонери, небагаті! ».

Вони просяться, а мені тепер що робити? Тим більше в найгарячішу пору – у другій половині серпня! Як тепер комусь із людей відмовити? У мене, правда, є поки на той час вільна задня веранда (сім’я через пандемію відмовилася їхати), але «дикуни» підходять мало не кожен день, і питають, чи є місця для проживання?

Хто мені ці свати? Абсолютно чужі люди. Ми з чоловіком їх тільки один раз бачили, коли їздили на весілля до дочки. Крім пенсії у них тільки один дохід – сват сторожем працює. Зрозуміло, що взяти з них нічого, та й у дочки із зятем просити за їх проживання не будемо, самі внучці гроші висилаємо.

До осені ще жити є на що. Город, сад – усе своє. З того і роблю різні закрутки, щоб зиму перезимувати. Так проживаємо ще один сезон. Але цьогоріч через карантин усе пішло шкереберть. Ледь нанівець усі старання не зійшли. Стільки збитків зазнали. Тому прийняти чужих людей без оплати я б не змогла.

Через те, що я дбаю про себе та свою сім’ю, для всіх стала ворогом. Ніхто не хоче мене зрозуміти. А побули б на моєму місці, тоді й самі робили б те ж. І як мені тепер бути? Чи це прийняти сватів, переступивши через себе, чи не нехтувати своїми принципами?

 Як гадаєте? 

Що зробили б на моєму місці?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Ivanna

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector