З Василем ми зустрічались недовго. Я не знала, в якому він перебуває матеріальному становищі. Бо не вважала, що це найважливіше. Мене більше цікавили його особисті якості, інтереси, зрештою, я просто була закохана і це відіграло вирішальну роль. Коли я дізналась, що вагітна, чоловік запропонував жити у його домі. Мене дуже втішила така перспектива.
Я вже розкладала речі у шафу, коли до хати увійшла така доволі спритна жіночка. Пізніше виявилось, що це його мама Віра Петрівна.
Жити поруч з його мамою я не хотіла. Але пані Віра запропонувала компроміс: ми житимемо у хаті, а вона переїде на літню кухню. Треба було лише допомогти з ремонтом. Василь погодився. Я тут поки жили на пташиних правах і намагалась не командувати.
Ідея з літньою кухнею не особливо вирішила ситуацію. Бо поки Вася пропадав на роботі, я перебувала в оточенні Віри Петрівни, яка то готувала їсти, то мила посуд, то займалась ще іншими хатніми турботами. Заразом вона вчила й мене, як давати всьому раду.
– Не їж так багато хліба, краще – овочі.
– Розповнієш – буде важко народжувати. Я через це вже пройшла, краще знаю.
– Намагайся більше рухатись! Легкі вправи і хатня робота підуть тобі на користь!
Коли народився Матвій, Віра Петрівна постійно допомагала з дитиною, на відміну від Василя, який проводив весь час на роботі. А на третій день народження пані Віра прийшла під ручку з якимось дідусем. Олександр Павлович працював лікарем, зараз вже на пенсії У нього були непогані статки свій дім і квартира в місті. А ще дідусь був цікавим співрозмовником, практикував народну медицину.
Василь був ошелешений такою новиною і виступив категорично проти:
– Мамо, якщо ти вдруге вийдеш заміж, про мене можеш забути!
Я не розуміла, чому Вася проти таких стосунків. Адже якщо мама переїде до Саші, у нас врешті з’явиться особистий простір. Та й тепер не знаю, як допомогти свекрусі. Порадьте, як мені вплинути на чоловіка.