Аліна здавалась мені ідеалом жінки. Ніжна, дбайлива і надзвичайно красива. Я відразу запросив її на каву. Вона погодилась. Скажу чесно, я помітив каблучку на її пальці, та свідомо вирішив закрити на неї очі.
Ми зустрілися. Спілкувалися так щиро й невимушено. Між нами відразу промайнула іскра. Я запросив її на друге побачення, вона охоче погодилась. Врешті ми почали зустрічатись. Мене дивувало, що Аліна дуже важко обирає час для побачень і не хоче розповідати де живе. Та минув місяць і вона зізналась:
– Я думала між нами нічого серйозного, та бачу – це не так. Ти мусиш знати, я заміжня і маю двох діток.
– І що, ти не кохаєш свого чоловіка?
– Ну, як тобі сказати, я маю до нього почуття, та вони зовсім інакші, це скоріше звичка й повага. Розумієш, коли ми побралися, мені 19 років ледве виповнилося. А поспішили так, бо завагітніла. Другу дитину у 22 народила.
Я вислухав її і зовсім не сварив. Навіть навпаки, мої почуття лише посилились. Потайки ми зустрічалися майже рік. Я мріяв, що вона покине чоловіка, благав наважитись на цей крок. Та їй було страшно і я це розумів.
Та врешті це сталося. Одного ранку Аліна приїхала до мене з валізами. Вона все розповіла чоловікові. І вирішила залишити дітей з ним, доки ми все не облаштуємо.
Ми почали жити разом. Спочатку все було чудово. Але згодом я збагнув, що Аліна зовсім не та, що мені потрібна. Вона нічого не вміла, погано готувала, натомість увесь час хотіла, аби я водив її в ресторани, дарував подарунки. Я почав думати, як її випхати. Ми сварилися, та вона ніяк не хотіла йти. А тоді я не витримав і сказав все прямо:
– Слухай, повертайся до чоловіка, доки офіційно не розлучилась. Поплач, перепроси. Зрозумій, ми надто поспішили! Я не готовий до такого життя!
Раптом вона заплакала.
– Але ж як так? Я ж кохаю тебе! Я ж заради тебе все зруйнувала.
– Всіляке в житті буває, помилились ми.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Вона зібралась і в сльозах пішла геть. Я надзвичайно зрадів. Нарешті все було, як раніше. Минуло кілька місяців і якось я зустрів її чоловіка з дітьми та з іншою жінкою. Раптом він підійшов до мене.
– Як тобі після всього на світі живеться? Ти стільки життів зруйнував.
– А хіба Аліна не повернулася до вас? Вона ж вас кохає, – впевнено сказав я.
– Я зради не пробачаю. А Аліна твоя вештається десь вагітна.
Раптом мені стало зле. Повернувшись додому я зателефонував колишній. Вона відповіла.
– Це правда, що ти вагітна.
– Так, скоро народжувати.
– І де ти зараз?
– В селі у бабусі. Але я сама винна. Піддалась почуттям. Лиш страшенно за дітьми сумую. Можливо з часом щось зміниться.
Я чув, що вона плаче. Після тієї розмови я не знаходжу собі місця. Невже мені варто забрати Аліну з дитиною? Але ж я її не кохаю. І що як чоловік її пробачить? Їм разом краще буде. Як мені бути?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!