Зараз я проживаю з чоловіком, який є моїм ровесником – на по 23 роки, та нашою 8-місячною донечкою. Зі свекрухою у нас стосунки не заладилися ще з самого початку. Я і не планувала з нею дружити, але проявляти повагу та доброзичливість вважала своїм обов’язком. Правда, своєю поведінкою вона просто відштовхнула мене назавжди.
Спершу ми з майбутнім чоловіком почали разом жити, а за пів року я завагітніла. Про це нікому не розповідали, а просто подали заяву до РАЦСу. Познайомили ми наших батьків за місяць до весілля, хоча гучного святкування не робили. Замовили кафе лише для батьків та близьких друзів, ще був фотограф.
Мої батьки були не в захваті від такого мого рішення, тому ще під час знайомства вони не одноразово кидали гострі слова в сторону хлопця. Після цієї зустрічі мене батьки закликали на важливу розмову. Я не знала, що вони будуть мені говорити, адже ми вже все вирішили.
Причиною були нічні дзвінки свекрухи. Виявилося, вона телефонувала моїй матері і говорила їй, щоб я не народжувала дитину. Я була дуже шокована, коли про це дізналася. Вирішила я поговорити про це зі свекрухою на пряму. Вона заперечувати не стала і була вже готова мене вести в лікарню. Я була просто обурена. До розпису батьки чоловіка телефонували йому чи не щодня й говорили, щоб він одумався й не брав мене за дружину.
Добре, що жили ми окремо, і це абсолютно ні на що не вплинуло. Під час застілля батьки примирилися, адже зрозуміли, що ми своє рішення змінювати не збираємося і кохаємо один одного. Свекруха тоді відвела мене в сторону і сказала: «Ну що, давай нормально будемо спілкуватися». Напевно, це було вибачення за ту пропозицію і тривалі істерики з приводу нашого весілля.
Після весілля мене дуже дратувала свекруха, я просто не хотіла її бачити у своєму домі, пам’ятала все те, що вона говорила своєму синові про мене. Я просто стала її уникати. Після народження доньки ситуація не змінилася. Свекруха приходить до нас не часто, але мене дуже дратує, коли я бачу, як вона грається з моєю донькою. Вона ж взагалі не хотіла цієї дитини.
Нещодавно в доньки почали лізти зубки й вона стала дуже вередливою, ні до кого не хотіла іти на руки. Ми якраз прийшли тоді в гості до батьків чоловіка. Свекруха просто відбирала у мене дитину зі словами «Так потрібна вона тобі була!».
Донька тоді ще більше розплакалася, хотіла залишитися в мене, тоді я крикнула «Не дам» і безконтрольно скривила обличчя в усмішці. І таких ситуацій в нашому житті безліч, а головне, що після такого свекруха не розмовляє ще зі мною і хоче, щоб я просила пробачення.
Я не знаю, як мені налагодити стосунки з цією жінкою, адже за цими всіма конфліктами спостерігає моя маленька донечка. Правда, свекруха завдає мені лише клопоту й псує настрій, навіщо кожну ситуацію роздувати до суперечки. Мені здається, що їй просто подобається провокувати мене.
Що мені робити далі?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!