Мене звати Василина, мені 38 років і я розлучена. Перший шлюб у мене не склався, проте народила прекрасного синочка, якого зараз дуже сильно люблю.
Після розриву стосунків з Віталієм я з головою поринула у розвиток та виховання Ромчика. Тому про нові навіть думати не хотіла. Тоді мені було дуже добре бути самій з сином.
Проте минув час, Роман виріс і от-от розпочне свої перші стосунки, а я досі одна. Тільки тепер до мене прийшло розуміння, що зовсім скоро я можу залишитись самотньою у квартирі, бо син покине батьківське гніздо. Тоді подруги почали говорити мені:
– Василино, може вже нарешті настав той час, коли ми тебе ще заміж вдруге видаватимемо?
– Та яке, дівчата, про заміж навіть говорити не варто. На моєму горизонті жодного чоловіка, от де шукати нові знайомства? — у відповідь говорила я.
– Ну ти й колишня вже… Зараз стільки є різноманітних способів, аби познайомитися, наприклад, всі реєструються на сайті знайомств. Давай ми і тебе там запишемо, може спробуєш? — пропонували мені вони.
– Та де, ні, це точно не для мене… — відмовляла я.
Подруги ще довго переконували мене і таки їм вдалося. Проте я мало вірила, що з того може щось вийти…
Переписувалась я в мережі з чоловіком, все було добре, мені навіть сподобалось спілкування з ним, а потім він запросив мене на побачення. Сто років не ходила на побачення, тому хвилювалась дуже. В мене було якесь дивне передчуття, коли йшла на зустріч, та не дарма…
Виявляється, що моєму онлайн кавалеру Сергію 25 років. А мені, нагадаю, 38. Все пройшло дуже добре, я б сказала навіть чудово, але його вік мене дуже збентежив. Не знаю, що тепер робити, тому що він кличе знову мене на побачення і сподівається на те, що вік не стане перешкодою для наших стосунків.
Моя мама каже, навіть не вплутуватись у це й не витрачати на цього “шмаркача” час. Подруги радять також не починати стосунків з молодим, бо рано чи пізно він знайде собі молоденьку та піде.
З одного боку я погоджуюсь, а з іншого моє серце каже мені спробувати, адже раптом це любов, яку я так довго чекала. А може колежанки так кажуть, бо заздрять, що маю такого молодого кавалера?
Чи мають рацію рідні та друзі? Та чи є майбутнє у таких стосунках?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!