Самий від себе такого не очікував. Та спочатку розповім, що трапилось.
Мама мене сама виростила. Тато її покинув, коли мені 2 рочки виповнилось. Йому завжди було байдуже, як ми живемо, чи маємо, що їсти. Якийсь час нам навіть не було, де жити. Прихистила мамина подруга. А згодом ми переїхали в гуртожиток.
Ненька багато працювала, понаднормово. І водночас завжди допомагала робити уроки, готуватися до вступу. Вона останні гроші витрачала на мого репетитора, мріяла, що я вже зможу вирватися із цієї бідності. А сама навіть одягу не мала, щоб на роботу ходити. Вечорами зашивала старі панчохи, розпускала светри та в’язала з тих ниток нові. Лише я знаю, чого мамі це вартувало, на які жертви вона пішла. І чому так і не змогла зустріти своє кохання.
Їй все вдалося. Я вступив у гарний виш, здобув освіту, а вже на четвертому курсі перейшов на заочне відділення, аби працювати.
Я завжди відчайдушно старався досягти успіху, аби виправдати мамині сподівання. З часом почав досить добре заробляти. А у 26 роки вже мав змогу допомагати мамі. Часом її навіть лякала моя працездатність.
– Сину, ти не можеш гарувати цілодобово. Дай собі відпочити. Треба ж якось і дівчину зустріти! Одружитися.
– Мамо, лише, коли я матиму все – заведу сім’ю. Тоді й відпочиватиму.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Згодом я відкрив власну справу. Було надзвичайно важко, адже постійні кризи впливали на бізнес. Та я робив все, аби стати успішним. В 36 одружився. Моя дружина мала змогу не працювати, а діти отримували все, про що лишень можна мріяти. Мамі я придбав нову квартиру, зробив там гарний ремонт, замовив всю техніку. Вона щиро дякувала, та казала:
– Ти не мусиш мені це дарувати. Зрозумій, для мене найкраща нагорода – твоє щастя! А ще час, проведений разом! Життя минає, а ми майже не бачимось. А все через твою роботу.
Так, я й далі працював цілодобово. Зовсім не бачив дітей і рідко зустрічався з мамою. А нещодавно сталося те, чого я й пробачити собі не можу.
В мене саме відкривався новий магазин. Три дні я вдома не з’являвся, спав на роботі. А тоді збагнув – я забув про день народження неньки. Її ювілей два дні, як минув. Мене аж в піт кинуло, чи я не зрозумів, що маю все лише завдяки їй.
Я покинув роботу, сказав заступниками, що не буду на місці цілий день. Дорогою придбав величезний букет і прийшов до мами. Коли вона відчинила, я розплакався. Якось не міг стримати сльози, вони самі лилися. – Рідна, пробач! Я такий бовдур!
– Сину, я знаю, що ти на роботі. Але дуже прошу тебе, подумай про сім’ю. Ти потрібен дітям і дружині. Є речі важливіші за гроші.
Я пообіцяв їй змінитися. Довго лежав на дивані, а мама просто гладила мені голову, наче я знову 5-річний хлопчик. Ми провели разом увесь день, на вечір я повіз її в ресторан, запросив ще дружину і дітей. А на наступні вихідні планую, що ми всі разом поїдемо в гори.
Ми мусимо приділяти увагу нашим батька, адже завтра такої можливості може не бути. Згодні?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!