Мені 55 і я досі не стала матір’ю. Однак, це мене ніскільки не засмучує

Завдяки рідній матері я не хочу мати дітей. Зараз мені 55, у мене є коханий чоловік, власний бізнес. Ми разом багато відпочиваємо та подорожуємо. Однак, всі друзі дуже дивуються. Мовляв, а діти коли?

Мені тоді було 8 років, здається. Мама забрала мене зі школи та ми пішли гуляли у сусідній парк. Надворі була гарна погода, світило сонце. 

– Аліно, сьогодні особливий день. Не забудь про це, – тихо відповіла моя мама. Здавалося, що вона десь літає у власних мріях. Я тільки мило посміхнулася у відповідь. 

Вона купила мені великий ріжок з морозивом та ми пішли до великого офісного приміщення. Я знала дорогу додому, але мама вперто тягла мене до будівлі. Ми піднялися на третій поверх та я побачила на дверях табличку “психолог”.

– Пані Олено, можна? 

– Так, заходьте, – почула я лагідний голос. 

За столом сиділа красива жінка у костюмі. Вона пильно подивилася на мене та щось записала у зошит.

– Аліно, я хочу тобі розповісти всю правду. Я знаю, як ти сильно любиш бабусю Надю. Так, вона часто купує тобі солодощі та іграшки. Але для мене вона була жаливою матір’ю. 

А потім вона сіла навпроти мене та розповіла про своє дитинство. Виявляється, що бабуся часто лаялася на маму, могла підняти на неї руку. Не купувала їй цукерки та гарні сукні, навіть на свята у садку не приходила. Помітила, як по матусиній щоці пробігла сльоза. Але вона швидко  витерла серветкою та удала, що нічого не помітила. 

Спершу я не могла повірити, що це вона говорить про мою бабусю Надю. Адже старенька часто приходила до мене у гості та дарувала великого ведмедика, шоколадки чи давала гроші на власні потреби. Щовихідних ми з нею гуляли в парку, йшли в цирк чи відпочивали в кафе. Бабуся замовляла найбільший шматок тортика та молочний коктейль для мене. А мама розповідає такі погані про неї речі…

Але це ще не все.

– Доню, я ніяк не могла наважитися на цей крок, але більше не можу терпіти. Ми з твоїм батьком вирішили розлучитися…

Пані Олена щось записувала у зошит та навіть не дивилася на мене чи маму. Я почала згадувати, як часто плакала мама на кухні, коли сварилася з татком. Могла навіть розбити посуд, часто пила спеціальні ліки та йшла спати. 

Моя мама вийшла заміж дуже рано, у 18 років. Згодом народилася я і вона поринула з головою у материнство. І коли мені виповнилося також 18, то я зрозуміла, як їй було важко. Адже замість того, щоб проживати свою безтурботну юність, вона не спала ночами та доглядала за мною. Так сказати, проміняла молодість на дитячі клопоти. 

– Я все сказала. А тепер твоя черга повороти з пані Оленою, а почекаю у коридорі, – сказала тихо мама та зачинила двері. 

Жінка ще довго мені щось розповідала про травми, свідомість, психіку. А я просто мовчки сиділа та кліпала очима. Здається, пані Олена думала, що я така розумна та тямовита дитина. Але насправді я помалу усвідомлювала весь масштаб ситуації. Моя дитяча фантазія малювала картину, де бабуся лається на маму чи як я маленька кричу в ліжечку, а вона плаче. Згадувала всі сварки батьків.

Відтоді минуло багато років. Але я все ще пам’ятаю той день. Рік за роком, я ловила себе на думці – а чи зможу я стати хорошою матір’ю? Треба пожертвувати вільним часом, здоров’ям заради виховання дитини. І це ж така велика відповідальність. Дитина! Не рибка чи хом’як… 

Просто боялася, що зможу повторити долю своєї матусі. 

І ось мені вже 55 років. Я щаслива жінка. Однак, інколи у мені прокидається голос сумніву, який шепоче “ти егоїстка”. Досі намагаюся віднайти гармонію та спокій. Інколи із заздрістю дивлюся, як молоді матусі гуляють з маленькими дітками. Але коли чую їх істеричний плач – то полегшено зітхаю. Ні, все-таки я не жалію про таке рішення. І чоловік мене у всьому підтримує. Ми хочемо жити у своє задоволення.

А ви підтримуєте такий вчинок? Чому? 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Daryna
Adblock
detector