Знаєте, у мене зараз непроста ситуація в родині. Я хочу врятувати шлюб, але розумію, що на заваді стоїть…маленька дитина.
Місяць тому я відкрила ноутбук, аби зайти на свою сторінку на Фейсбуці. А там переписка мого чоловіка Андрія з якоюсь дівчиною. Вона надіслала йому фото маленької дівчинки, потім якісь ще документи та папери. Останнє повідомлення було “я зроблю ДНК, аби доказати, що це твоя дитина”.
Тоді у мене наче земля з-під ніг пішла, чесно. Я думала, що це дурний сон, от зараз я прокинуся та про все забуду. Однак, переписка та дитина – це все справжнє, а не моя фантазія.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Але чоловік того ж вечора зізнався про зраду:
– Це було ще 4 роки тому. Пам’ятаєш, як ми посварилися та я поїхав до Харкова у відрядження.
– Так… Але це не давало тобі права спати з іншою жінкою!
– Я розумію, це була велика помилка. Але я сильно перепив, ми з колегами святкувати угоду з великим партнером. Після того ми самі розбагатіли.
От говорив чоловік, але я ні слова не чула. Наче якийсь радіозвук лунав у вухах. Все думала про ту дівчинку. Як вона сама росла без тата всі ці роки? Чи мала що їсти, пити, іграшки чи одяг.
Я сама чудово розумію, як це, коли тебе на ноги підіймає тільки мама. Свого батька я ніколи в житті не бачила, він покинув маму, коли тільки дізнався про вагітність.
Звісно, аліменти Андрій на дівчинку не платив.
– Та вона тільки місяць тому знайшла мене у Фейсбуці. Я сам не знав про існування цієї дитини.
– І що ти робитимеш?
– Нічого. Це не мої турботи. Якби я дізнався про вагітність, то одразу би повів на аборт.
– Але це твоя дитина!
– Для мене це не дитина, а чужа істота. У мене є ти і наші дітки.
Я не знаю, що робити далі. Говорила про це з мамою, питалася поради. А вона сказала пробачити Андрієві та дати йому другий шанс:
– У вас двоє дітей, ти в декреті. Кватира належить чоловікові. Ну куди ти після розлучення підеш? У мою двушку?
– Мамо, але він зрадив. І від дитини відмовляться!
– Я б на твоєму місці переступила через гордість та образу. Сама забула, як нам було важко без батька? Як ми м’яса тижнями не їли і ти одяг з секонд-хенду носила? Раз Андрій помилився, з ким не буває? Ми всі не без гріха!
Свекруха так само захищає Андрія та каже, аби я забула про зраду.
Але я не можу! Щоночі заходжу у ванну та плачу, бо так гірко на душі, що словами не передати. Постійно думаю про цю зраду, як Андрій розважався з тою дівчиною в готелі.
Найгірше – чоловік хоче забути про іншу дитину. Як? Хіба в нього нема розуміння, що та дівчинка виросте без батька? Може, тій жінці важко виховувати дитину, в неї нема грошей на продукти чи одяг.
Не можу ні пробачити зраду, ні зрозуміти такий підлий вчинок Андрія. Ну як можна кинути маленьку дитинку та не платити навіть аліменти? Я вже сама хочу приїхати до тої жінки та дати пару тисяч гривень.
Але мама каже, що я здуріла. Вона дорікає, що таким вчинком саме я зруйную нашу родину. Мовляв, треба забути про зраду і жити далі.
Я не можу, здається, що скоро збожеволію. А ще мені навіть гидко лягати спати в одне ліжко з чоловіком, готувати йому їсти та обіймати. Він упав в моїх очах…
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!