Два роки тому мама важко захворіла. Вона чудова людина, яка робила все для нас, своїх донечок. Ненька працювала у дві зміни, аби ми мали гарний одяг і якісну їжу, оплатила навчання.
Коли моя старша сестра Таня вийшла заміж мама дозволила молодим жити в її будинку. Я ж тоді в гуртожитку була. А оскільки сестра швидко народила, якось вже так склалося, що я розуміла – будинок залишиться їй.
Згодом я закінчила інститут, знайшла непогану роботу та орендувала квартиру. Таня ж жила досить важко. Її чоловік не працював, діти зростали. Мама скільки могла ходила на роботу, та згодом нездужала і мусила її покинути.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Та потім стан мами погіршився. А одного дня Таня мені зателефонувала:
– Забери до себе маму хоч на пів року. Я їду до Італії на заробітки. Не можу на чоловіка її залишити. Він і так за дітьми дивитиметься, не знаю як впорається.
– Добре, звичайно.
Я погодилась. Мені було шкода сестри. Та й маму я люблю. Та минуло пів року, а Таня не повернулася. Пояснила, що мусить залишитися, бо дітям потрібні гроші на навчання.
Мені з мамою дуже важко. Вона ледве ходить, дивно поводиться. Я орендую зовсім маленьку квартиру. Про особисте життя довелось взагалі забути. А мені 38 років, я ще маю надію заміж вийти. Крім того, хіба ж це справедливо. Таня будинок собі забрала. Та днями я зателефонувала сестрі, пояснила, що більше не можу.
– Мені майбутнє дітей важливіше за маму! Шукай будинок для літніх! – відрізала Таня.
Такого від сестри я не очікувала. Не хочу більше з нею спілкуватися. Та не знаю, як мені далі бути.
Що б ви робили в моїй ситуації?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!