Якщо ти себе добре почуваєш, коли мене немає поруч, ну що ж, тоді і я спокійно обійдусь без тебе.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Інколи, я дуже хочу зателефонувати тобі, почути твій голос, сказати тобі декілька слів, але більше такого не станеться, а знаєш чому? Тому що, ти вже давно розставив свої пріорітети.
Ти дав мені змогу зрозуміти, що твої почуття дуже відрізнялись від моїх. Я не можу змінити цього, як би мені не хотілось. Не можу випрошувати у тебе любити мене, приділяти мені увагу, проводити час. Я не збираюсь влаштовувати тобі істерики та плакати.
Я не буду ганятись за людиною, яка не робить жодного кроку мені на зустріч, яка спокійно може прожити без мене цілий день, не питаючись як у мене справи.
Жодна з моїх дій нічого не змінить. Ми не можемо повернутись в минуле й змінити наші помилки або ж стерти погані спогади. Звичайно, якщо раптом доля нас зведе десь у затишному кафе, то ми зможемо спокійно поговорити по душах, але не більше.
Найкраще для нас – це залишатись порізно. Ці стосунки не можна воскресити. Вони б знову завдали мені несамовитого болю.
Я не хочу тобі більше писати, тому що я змінилась. Я навчилась не реагувати на образи, спокійно реагую на все що було між нами, я навчилась контролювати свої емоції. Я навчилась не робити необдуманих проступків, тепер я думаю про наслідки та свої нерви.
Я не хочу піддаватись бажанням та тягнутись на зустріч тобі. Якщо я так вчиню, то заплачу дуже велику ціну: слізьми, болем, стражданнями. Я навчилась брати себе в руки. Я не буду слідувати своїм підсвідомим бажанням, тому що вони приведуть мене в нікуди.
Я не буду писати тобі, коли п’ю вино. Я знаю, що наступного ранку я буду шкодувати про цей вчинок.
У мене в голові крутиться багато думок, так багато хочеться тобі сказати, але розумію, що ти не відповіси так, як мені б того хотілось. Ти не зможеш мені допомогти з моїми переживаннями, а навпаки, розкриєш рани на моєму серці, які й так заживають дуже повільно. Ти лише зробиш мені гірше, тому що я знову почну згадувати всі приємні моменти з тобою. Не хочу, щоб ти ускладнював мої спроби забути тебе.
Я не напишу тобі, тому що інші люди, які з’явились у моєму житті, показали, якого ставлення я дійсно заслуговую. І знаєш, вони допомагають мені забути тебе, відкривають мені очі на багато ситуацій зв’язаних з тобою. Вони показали мені, наскільки наші стосунки були односторонніми.
Ти просто не заслуговуєш, щоб я тобі писала. Кожного разу я тобі давала новий шанс, проте ти нехтував ними.
Колись, якщо ти все зрозумієш і напишеш мені повідомлення, можливо, я відповім тобі. Але зараз, я не буду робити жодного кроку тобі на зустріч. Я не хочу знову повертатись в минуле. Пробач, але ні!
А ви погоджуєтесь з написаним?
Я зазирнув в сумку дружини і очманів! От так сюрприз мені кохана підготувала, нічого не скажеш
– Луганск – не Украина! Там нам будет лучше! – кричав друг в 2014 році. Уявіть собі моє лице, коли я зустріла його в Тернополі через 8 років…
– Зрадив тоді – зрадить і зараз! – запевняла подруга. Роки уявляла зустріч зі Степаном. Хотіла усім ризикнути заради нього
– Як ти не покинеш дружину й дітей, мене більше не побачиш! Я хочу мати законний статус! – Кохана шантажує мене, а дружина й не підозрює
Я прожила рік з всиновленою дитиною та вирішила повернути її у сиротинець. Адже зрозуміла, що точно не буду щасливою матусею та не порадую чудове дитинство Іванкові
Я вперше стала мамою в 53 роки. Та то ще квіточки – я уявлення не маю, хто батько цієї дитини
Переїхали з Харкова до свекрухи у Франківськ. Думала тут на нас чекає краще життя, але вже за тиждень хотілося тікати!
Я виховувала дітей чоловіка як рідних, а на випускний старшого сина раптом з’явилася його біологічна мати. Затамувавши подих, я чекала на реакцію сина
Гортала Фейсбук, як раптом бачу фото, де син одягає обручку своїй Жені. Мені очі на лоба полізли!
