Я вже давно живу у Львові, але досить часто приїжджаю у гості до батьків. Вони мають свою хату, господарку, город.
Дуже люблю то село. Адже стільки гарних спогадів там залишилося. Про безтурботне дитинство, про веселі пригоди, як ми з друзями гуляли до ночі та крали у сусідів кукурудзу. Особливо я люблю річку. Ми там постійно купалися, засмагали, покійний дідусь вчив мене рибалити.
Тих вихідних приїхала з дітками та чоловіком у гості. Погода просто казка, так сонячно, легкий вітерець. Мій Андрій дуже любить смажити шашлики та чудово маринує м’ясо. Тому я запропонувала батькам якраз поїхати на річку, зробити імпровізований пікнік.
Але, люди добрі, коли ми прийшли на берег тої річки, то я аж вжахнулася! Вода брудна, в ній плаває багато пластикових стаканчиків, пляшок. На пісок спокійно ступити босоніж не можна, бо всюди валяється розбите скло з-під пива чи горілки. В кущах цілі пакети зі сміттям. Дерева десь обрубані, гілки зламані. Раніше тут було просто райське містечко, а зараз виглядало все наче звалище!
Добре, що вдалося знайти нормальне місце. Постелили плед, розклали мангал. Я навмисне взяла великий пакет, аби туди викидати сміття. Діти навіть у річці не купалися, бо там все було брудно. А раніше ми могли розгледіти кожен камінчик під водою.
Поруч з нами відпочивала ще компанія з молоді. Пили пиво, палили цигарки і ті бички викидали одразу у траву. Я не витримала, підійшла до них і добрячих 5 хвилин читала нотації. Ну а раптом через ту цигарку почнеться пожежа? Вони на мене всі так косо глянули, щось пробурмотіли під носа, зібрали всі речі та поїхали геть.
Думала, що вже родинний пікнік ніщо та ніхто не зіпсує. Ми поїли смачні шашлики, мама з городу взяла свіжі помідорки та огірки.
Я все сміття склала до купи, посортувала окремо пластикові стаканчики та папір. От ми вже доходимо до машини, я відчиняю багажник – а пакетів нема.
– А де сміття? Його ніхто не брав?
– А я вже його викинула, – каже мама.
– Куди?
– Та як куди? Он, туди в кущі.
Я дуже розлютилася на маму. Принципово залізла в ті кущі та забрала пакети зі сміттям. Мама ще довго мені пояснювала, що це нормально, що всі люди з села туди звозять відходи та сміття. І в тих кущах я знайшла якісь зламані крісла, старий одяг, розбите скло та багато багнюки.
Чесно, от просто не передати словами, наскільки сильно я розчарувалася. Люди так занедбали річку! Раніше там так було гарно, красиво, а головне чисто! А зараз що? Сміттєзвалище, а не річка
Знаєте, от ми всі так хочемо у Європу. Але ви в курсі, що там за таке сміття людей можуть штрафувати. А ми що робимо? Де поїли – там і викинули. Замість того, аби дбати про природу, ми її просто нищимо.
Люди, почніть з себе, будь ласка! Не буде ніякої Європи, якщо ми свою країну у свинарник перетворимо!
Ви погоджуєтеся з думкою авторки?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!