У мене 2 сини: Павло та Сергій. І я сама підіймала дітей на ноги, бо підтримки від чоловіка не мала. Мій горе-колишній просто зібрав речі та втік, коли я сама у муках народжувала молодшого. Добре, що у сусідньому районі жили мої мама та тітка, які допомагали.
Чесно, я з жахом та невимовним болем згадую ті роки. Було важко, адже грошей катастрофічно не вистачало. Ми могли тижнями їсти звичайну гречку чи варену картоплю, сини носили одяг з секондхенду. І я свого часу поїхала в Німеччину на заробітки. Жити там було нестерпно, я працювала по 10 годин на холодному заводі, спала на розкладушці в гуртожитку.
Але зате у синів вже були гарні речі, продукти передавала з Європи та подаруночки. Заздалегідь ще відкладала гроші, аби купити їм квартири на майбутнє.
Старшому я на весілля подарувала двушку в новобудові, допомогла ремонт зробити. А молодшому просто дала гроші, бо невістка мала своє житло.
І я просила Бога аби він послав синам добру долю, щоб все у них в житті добре склалося. Але, на жаль, всевишній не почув мої молитви.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Сергій прожив тільки рік з жінкою і розлучився. Невістка Марина постійно дорікала за гроші:
– Я день за днем чув “ти ніхто”, “прийшов на все готове”, “ти квартирант”
– Як це? Хіба Марина забула, що я вам гроші подарувала і ви машину купили.
– А ось так забула! Ще й теща постійно на мозок капала.
Ну і після розлучання син повернувся до мене жити.
Але декілька тижнів тому і старший син заявив, що його родина висить на волосинці
Ну і він чомусь вирішив залишити житло колишній з дітьми:
– Сину, ну тобі не шкода? Я ж роками на цю квартиру працювала.
– Мамо, а що я мав зробити? Мені вже вистачило скандалів. Дякую, не хочу, аби ще потім все місто говорило, який я підлий чоловік, вигнав жінку та дітей. Знаючи її родичів, вони б одразу всі плітки рознесли
Квартира у мене невелика, тільки 2 кімнати. Зарплата мізерна на пекарні, тільки 6 тисяч. Сини також небагато заробляють, але зате оплачують комуналку та ще купують продукти
Однак, декілька днів тому вони стали серйозно говорити про заробітки:
– Ма, а ти не думала знову в Німеччину поїхати?
– Нащо? Мені і тут добре.
– Розумієш, поки війна, то нас закордон не випустять. А ти можеш виїхати. Ну просто з українською зарплатою ми ще довго будемо з тобою жити, а окрема квартира хіба у сні снитиметься.
Я не знаю, що робити. З одного боку, сини дійсно мають рацію. Поки війна, їх ніхто закордон не випустить.
Однак, я вже не у такому віці, аби горбатитися на заробітках. Тим паче, то якось навіть соромно звучить – їду дорослим синам на житло заробити. Люди мене просто засміють!
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!