Не так давно матір пішла на той світ, а нам з братом у спадок дісталася її двокімнатна квартира.
Останні кілька років я жила разом з нею, адже ми з чоловіком розлучилися і я опинилася на вулиці з двома дітьми на руках. На щастя, мама люб’язно погодилася впустити нас у свою другу кімнату. Звісно, няньчитися з онуками через поважний вік вона не могла, але натомість допомагала з продуктами. Та й разом з нами їй було не так самотньою, а я завжди могла за нею приглянути.
Та після смерті її нерухомість була порівно розділена між мною та братом.
Взагалі Орест живе заможно й ні в чому собі не відмовляє. Він працює директором великої успішної фірми, а його дружина має власний салон краси. Їхні діти навчаються у найкращих приватних школах, а щороку їхня сім’я двічі літає на море.
Воно й не дивно, що я сподівалася на розуміння брата і відмову від своєї частини спадку. Адже я тривалий час жила з мамою, дбала про неї і взагалі інших варіантів житла у мене немає.
Натомість Орест поставив мене перед фактом, що збирається продати квартиру й розділити гроші навпіл. Я просила його увійти в моє становище і не робити цього. Хіба я зможу купити щось за виручені кошти? Мені навіть на одну кімнату не вистачить! А заощаджень в мене немає, бо я живу від зарплати до зарплати.
Брат вирішив зжалитися й погодився поки що нічого не продавати, але свою частину він вирішив здати в оренду.
Тепер нам з дітьми доводиться тіснитися з ще однією чужою сім’єю. Так, незручно, але я нічого не можу з цим вдіяти. Мені б хотілося викупити в Ореста його частину, але я не маю змоги.
Не розумію, навіщо брат так поводиться? Живе в достатку, а грошей все одно мало…
А як ви вважаєте, чи правильно вчинив брат? На чиєму ви боці в цій ситуації?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!