Вчинок свекрухи, який вартий поваги.
Ніколи не очікувала такого від свекрухи. Від неї допомоги я чекала в останню чергу. Я пам’ятаю першу зустріч з нею. Богдан нас познайомив 10 років тому. Я тоді дуже переживала, словами не передати, що в мене коїлося в душі. Підсумок зустрічі був таким: я Марії Василівні не сподобалася.
Марія Василівна – дуже сильна жінка. Вона працювала секретаркою в сільській раді, люди в селі її поважали та боялися більше голови.
Марія Василівна своїми зусиллями збудувала два величезних будинки та виховала двох синів. Вони закінчили медичний університет та успішно працюють лікарями. Чоловік свекрухи вже років 20, як на заробітках.
У свекра за кордоном давно є інша жінка і всі про це знають. Він приїжджає раз в рік на зимові свята та періодично висилає гроші. Живе майже на дві сім’ї. Після весілля ми поселилися в будинку, який свекруха звела поруч зі своїм.
Я не підходила свекрусі через те, що була з бідної сім’ї. Марія Василівна мріяла про багату невістку. Жили ми разом щасливо, а згодом я народила сина. Свекруха ніколи не пхалася у наші справи, тому жилося нам комфортно.
Так прожили 5 років. Чоловік став успішним лікарем, справжнім фахівцем. Він все частіше затримувався на роботі та менше приділяв мені уваги.
Почала помічати, що мій чоловік охолов до мене. Спочатку саме роботу я і вважала причиною нашого віддалення, але десь глибоко в душі у мене закралася думка, що з’явилася інша. І я не помилилася.
Одного вечора ми вклали сина спати й чоловік попросив мене присісти поруч. Спокійним і рівним голосом повідомив, що зустрів іншу, що збирається жити з нею, а я з дитиною, щоб їхала до своїх батьків. Виявляється, у нього цей роман вже давно, просто він чекав, щоб сину виповнилося хоча б п’ять років.
Я була шокована. Найбільше мене вразило те, що роман у нього з тою жінкою триває не один рік. Чому він не сказав мені одразу. Таку зраду важко пережити. Я не уявляла, як маю жити далі. В голові крутилися погані думки.
Вранці чоловік пішов на роботу й до нас забігла свекруха. Я була впевнена, що вона лише зрадіє такій новині.
– Я все знаю, про Богдана. І хочу тобі сказати, що вперше в житті я не підтримую свого сина. Якщо хоче, нехай іде – він просто повторить долю свого батька. Але кривдити онука я не дозволю.
Свекруха не виставила нас на вулицю, а сказала, щоб Богдан з новою жінкою забирався геть. Так і сталося, Ми з онуком продовжуємо жити в цьому будинку, а колишній чоловік сплачує аліменти, хоча спершу він навідріз відмовлявся це робити.
Я себе почуваю дуже незатишно в будинку свекрухи. Надіюся, що скоро назбираю кошти та придбаю власну квартиру.
Як би вчинили на моєму місці?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!