Зі свекрухою стосунки у нас не складалися з самого початку, вона постійно командує і хоче, щоб всі робити те, що вона сказала. Але я не люблю такого, теж маю характер, який матері чоловіка взагалі не сподобався. Я не роблю нічого поганого, але не можу мовчати, коли мене кривдять. Тому завжди говорю те, що думаю.
А сенс щось приховувати один від одного? У свекрухи троє синів, кожен вже має власну сім’ю. От і ті дві невістки завжди в усьому догоджують свекрусі, на відміну від мене. Взагалі такі ситуації з боку мають кумедний вигляд, але коли ми всі разом, я почуваю себе некомфортно.
На одному з сімейних свят свекруха сказала синам, що їй потрібно робити капітальний ремонт і сини мають в цьому допомогти. Я не проти того, щоб давати батькам гроші, але тоді я була вагітна, з роботи мене звільнили, чоловіку зарплату зменшили і ми жили просто впроголодь. Навіть не дозволяли собі купити мандарини. Тому заява свекрухи, що кожен син їй повинен дати по 20 тис. гривень мене обурила. Невже їй дійсно треба зараз цього ремонту?
До того ж ми орендуємо житло, мріємо про власну квартиру, нехай дасть можливість нам спершу стати на ноги. А то ще не встигли одружитися, нічого не надбали і вже роби свекрусі ремонт.
Поки я роздумувала, як правильно пояснити, почалася розмова про те, хто і коли їй гроші принесе. Я не витримала і сказала:
– Ларисо Василівно, ми не зможемо сплатити ваш ремонт, зараз я вагітна, у нас буде багато витрат на дитину. Нам просто не вистачить коштів.
Всі тоді покосили на мене погляд:
– А чого ви так дивитеся на мене? Ми живемо від зарплати до зарплати, я от думаю про підробіток, бо не знаю, як дитину забезпечувати. Про який ремонт може іти мова?
Свекруха була дуже зла, чоловік завжди мене захищав, але в цій ситуації опустив очі і мовчки сидів. Тоді почала говорити його матір:
– Марино, а я ж не в тебе гроші прошу, а в свого сина. Тобі ж ніхто не забороняє народжувати.
Тоді я спалахнула від обурення:
– Ми з вашим сином вже одна сім’я, і у нас спільний бюджет. Я вам прямо говорю, що “У НАС” не має грошей на ваш ремонт, а кредит ми брати не збираємося.
Тоді ще й втрутилася страшна невістка:
– Я знала, Марино, що ти така жадібна. Дуже не збіднієш.
– Може ти за мене даси цю суму, якщо ти така багата? – запитала я.
Тоді я встала з-за столу й пішла додому, чоловік поспішив зі мною. Він мене підтримував, просто йому було соромно переді мною і переді матір’ю, вирішив знайти ще другу роботу. Але поки що ми грошей нікому не давали, а свекруха просто від нас відреклася. Образи в неї. Вже пройшло декілька місяців після народження малюка, а вона навіть онука не бачила.
Я просто шокована, що через гроші можна так ображатися й викреслити з життя свого сина.
Що Ви думаєте з цього приводу?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!