В мене теж дуже сумна історія.
Ми з братом народились у Донбасі ще у СРСР. Ми рано осиротіли, нами опікувалась бабуся, виховувались в інтернаті.
В дев’яностих брат з сім’єю виїхав до Росії на заробітки – там і залишився. Я вийшла заміж у Вінницькій області. Що два роки брат постійно приїжджав до Вінницької області на гостину, адже тут багато рідні та я – єдина рідна сестра.
Після 2014 розказував про “бандерівців”, я переводила все на жарти, щоб не загострювати…
І ось сталося страшне – 24 лютого 2022 року. Цього дня мені зателефонував брат і сказав: “Донбас бомбили 8 лет, теперь вьі терпите”.
Жодні аргументи на нього не діяли, ми перестали спілкуватися.
Після того, як ракети розбомбили торговий центр у Вінниці, зателефонував мій брат і сказав, що нам терміново треба їхати до Росії, бо нам вже “хана”.
Я сказала, що нізащо не поїду до окупантів. Але як же болить, що єдина рідна людина не може зрозуміти елементарних речей.
Ліліана Пасічник.
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними. Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту [email protected].
А ви спілкуєтеся з друзями чи родичами, які проживають у росі?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!