Мій чоловік пішов з сім’ї рік тому. Просто так пішов, заявивши, що зустрів іншу жінку, яку любить

Минулого року чоловік покинув мене з маленькими дітьми на руках. Він сказав, що у нього з’явилася нова сім’я, а до мене він взагалі ніколи не мав почуттів. 

Було не легко, адже старша донька ходила в садочок, а молодший син мав лише півтора року. Роботи у мене не було. Допомоги також. На це все свекруха казала:

– Радій, що за житло не доводиться платити, тому без даху над головою ви не залишитеся. Та й син добровільно виплачує тобі аліменти!

Однак ті 2 000 гривень не надто рятували мене. Я крутилася, немов муха в окропі, аби мати змогу бодай звести кінці з кінцями. Бабуся рідко навідувалася до своїх онуків, а чоловік абсолютно відмовився брати участь в їхньому вихованні. 

Коли молодшому було 2,5 роки, я віддала його в дитячий садочок, а сама повернулася на роботу. Стало трохи легше.

Одного дня свекруха заявила:

– А мій Віталік скоро знову стане батьком. Тепер ви маєте розлучитися якомога швидше, аби мій онук не народився в неповноцінній сім’ї. 

До цього часу ми з чоловіком не втсигли офіційно розірвати відносини, адже було ніколи. Я не хотіла стояти на дорозі у свого колишнього, тому одразу написала заяву на розлучення. 

Через тиждень стався нещасний випадок. Віталік потрапив в аварію, коли мчав слизькою дорогою на шаленій швидкості. Чоловік опинився в лікарні. Медики одразу заявили, що він у важкому стані й абсолютно невідомо, чи зможе знову піднятися на ноги. 

Я намагалася підбадьорити свекруху, але їй цього було мало:

– Він досі твій офіційний чоловік, тому ти маєш забрати його до себе, – заявила жінка.

– Ви нічого не переплутали? – здивувалася я.

– Ні. Ви ж так і не розлучилися, а його інша обраниця відмовилася бути з інвалідом. 

Ми дійсно були ще одруженими по документах, але між нами все скінчено з того моменту, коли Віталік покинув мене з дітьми на руках. Його не хвилювало, як ми будемо жити і протягом року він навіть не поцікавився, як у нас справи. 

– Йому було байдуже на нас з дітьми, тому тепер я готова відплатити тією ж монетою. Зате у Віталіка є любляча й турботлива матуся!

– Тобі не буде соромно, коли твої діти дізнаються, що їхня матір покинула батька в такий складний момент?

Однак я більше не хотіла продовжувати цю безглузду розмову. Свекруха забрала свого сина, а ми все ж розлучилися. Тепер матір мого колишнього чоловіка розказує усім:

– Хіба ви бачили таке? Син був потрібен невістці поки міг заробляти гроші, а як став немічним, то вона й відвернулася від нього.

Люди, які не знають правди, співчувають жінці й докоряють мені. Однак я не відчуваю себе винною, адже чоловік сам зробив свій вибір задовго до нещасного випадку. 

Задумуюся над тим, аби продати квартиру і переїхати в інше місто, де живе моя рідна сестра. Думаю, що це буде правильним рішенням. 

А як ви вважаєте, чи правильно вчинили жінка? Хто має рацію в цій ситуації?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Vasylyna

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector