– Мамо, мені дуже потрібна ця квартира! – знову мені каже моя дочка Люба.
– Ми з тобою уже розмовляли на цю тему, ти мала добре все обдумати.
– Ми з Миколою давно приглянули собі цей район, а тут ще й ціна попалась вигідна!
– Доню, але у вас вже є квартира!
Десять років я працювала в Італії, нічого для своєї дитини не шкодувала. Свого часу я купила дочці житло, дала їй гроші на ремонт. Як вона захотіла добудову, теж передала чималеньку суму. Тепер я повернулась і вирішила подумати трохи про себе.
У мене були такі заощадження, але ці гроші я відклала для себе. Я хочу, щоб у мене була спокійна старість.
– Мамо, ти також до нас переїдеш, це буде і твій дім!
Моя дочка вибрала собі краще житло, ніж те, що я їй свого часу купила. Тепер вона хоче продати цю квартиру і купити нову.
– Мамо, це дуже вигідний район. Близько школа, садочок і мені на роботу не потрібно доїжджати. І тобі буде комфортніше, бо поруч парк, а неподалік – супермаркет.
Моє серце неспокійне, бо не знаю, як бути. Хочу бути поруч із донькою, але не можу стати для неї тягарем. Дочка ж мені щодня нагадує про вигідну покупку. І все боїться, що така квартира може дістатись і іншому власнику.
Якщо віддам всі кошти, можу з часом стати непотрібною. Це зараз Люба піддобрюється, бо у неї плани на мої гроші. А як буде далі – невідомо. Боюся втратити добрі стосунки з дочкою, та й останніми заощадженнями не можу так ризикувати. Порадьте, як бути.