Мій перший раз був геть невдалий. Стирчати на городі поплавком доверху я не збиралась, тож придумала краще рішення…

Отже, як я вперше огірки квасила.Тридцять років тому мої батьки не мордувалися вибором готелів, а тим більше країни для відпочинку, як ми зараз. Правило було залізне – Залізний Порт. Ніяких 6 днів 7 ночей – залізно два тижні. 

А ми з братом на цей час залишалися на хазяйстві. Щоб усвідомити масштаб цього везіння, цього джекпоту, цього фарту, треба уявити двох 20-літніх телят з надлишком гормонів і двома порожніми хатами на півмісяця.

– Доню, ти ж будеш готувати їсти на двох? – питала мама.

– Ма, та за кого ти мене маєш? Перше, друге і компот!  впевнено відповідала.

Батьки зітхали від поганих передчуттів і їхали, а ми з братом в перші ж секунди ділили площу, обов’язки і правила. 

Ні першого, ні другого, ні компоту. Не бачимось до упора, не провідуємо один одного, напередодні зустрічаємося, розгрібаємо безлад і розкладаємо скрізь книги, типу розумні…

Що було далі – ой, не чує і не пам’ятає баба. Але мучили мене легкі напади сумління — мама просила періодично вибирати огірки і закривати їх. 

Ясно, я не збиралася стирчати на городі поплавком доверху, а вирішила скористатися порадами “офісу простих рішень” і закрити їх в останній день. Усі відразу. Стахановка, йомайо. У будинок навіть заходити не намагалася, бо, хоч тоді ми ще не знали слово “оргія”, а лише подивилися “основний інстинкт” на касеті, так от саме цей інстинкт підказав мені в хату не потикатися. 

Пошепки

Йду на город. Йосип драний! На городі лежить пара тисяч Стефанчуків, тільки в світі огірків – жирних, тістоподібних і порожніх. Куди їх пхати!Хіба один в бочку. 

А поряд ставочок — тато там вудочку ставив. Ну, ви пойняли. В мене ж в голові “офіс простих рішень” фуричив нонстоп. 

Я ті огірки здалеку пожбурляла у ставок і зі словами “я вам нічого не повинна” гайнула на заключну вечірку.

– Доцю, а шо це? – питає мама після моєї розповіді про мільйон закритих банок, — і веде мене до ставка. 

Бляха, ці  дурні огірки — з виду фіг поймеш, чи то огірок, чи то кабачок, чи навіть гарбуз — не втонули. Та хто ж знав! 

Короче, не огірки, а чисто Слуги Народу – не тонуть однаково, завжди плавають на поверхні…

Чи треба казати, що бідні батьки ті огірки ще й виловлювали кілька тижнів, бо “шо ж люди скажуть?”

А які у вас ставались смішні ситуації? Закручували коли-небудь закрутки?

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Viktoria
Adblock
detector