Мої батьки вирішили переписати свій будинок лише на сестру, бо я вже маю, де жити. Проте я не згідна з таким рішенням.
Коли ми з чоловіком одружились, то жили на орендованій квартирі. Там у нас народився син. За два роки до мене зателефонувала мамина троюрідна сестра.
– Хочу залишити тобі свою квартиру, як мене не стане. Маю лише одну умову – ти повинна мене доглядати – сказала тітка Люда.
Я, звісно погодилась. Дітей у тітки не було, а чоловіка давно не стало, тому вона й запропонувала мені її квартиру.
Так ми живемо уже 4 роки. Переїхавши, зробили ремонт і тепер кожен має свою кімнату – ми з чоловіком, тітка та наш син. Я перу, прибираю, готую для нас і тітки, яка ще й пенсію нам усю віддає, бо ж знає, який час зараз важкий.
А місяць тому довідалась, що батьки лише Олені дім в селі лишають, бо ж сестра з сім’єю їх доглядатиме, як я тітку, то й будинок має їм дістатись.
Я проти, бо це батьківська хата, яка й мені належить. Хочу мати куди приїхати із задушливого міста у відпустку. Хоча б кімнату свою там мати.
Та батьки, схоже, своє рішення не змінять.
Як мені їм пояснити, що це неправильно? Хіба ж я не така сама донька, як Олена?