Мій чоловік проти, аби я виносила цю історію на показ. Однак, не можу цього тримати в собі, тому напишу анонімно. Можливо у когось з читачів була така ситуація в житті і знаєте, як вирішити проблему
Отож, місяць тому не стало моєї свекрухи, пані Галини. Вона була дуже чудовою жінкою, прийняла мене, як рідну доньку. Вона жила сама у Павлівці, ми з чоловіком часто їздили до неї у гості, хоча жили у Новояворівську.
У чоловіка є ще молодший брат, Маркіян. Не можу сказати, що у нас були чудові стосунки. Він був таким вітряним та не постійним хлопцем. Мій Орест шукав йому нормальну роботу, але Марка все не влаштовувало. Тому 4 роки тому він поїхав у Німеччину на заробітки. Не знаю, яка у нього там зарплатня та і чи багато грошей отримує.
Однак, тільки ми з Орестом дбали про стареньку.
Щотижня приїхали на город, купували ліки, зробили невеликий ремонт у хатині. Провели їй нормальний інтернет та телебачення, купили ноутбук навіть.
Я все чула, що Марко багато заробляє, що там купив собі машину. Але гроші старенькій матері він чомусь не висилав. Все казав, що проблеми з карткою, зарплату вчасно не дають. А потім взагалі вигадав, що я з Орестом повинні опікуватися свекрухою.
За всі ці роки я вперше побачила Марка на похоронах. Які оплатили, до речі, ми! Він спершу не хотів приїздити, але Орест змусив. У голові не вкладається – син не може провести мати в останню путь.
На 9 днів ми знову приїхали в село. І тут Марко випив, набрався хоробрості та почав такі нісенітниці верзти:
– Я молодший, тому хата має перейти мені в спадок. У тебе є квартира та машина, а я нічого не маю. І не знати, чи зможу виїхати закордон потім!
– Але ти в цю хату ні копійки не вклав. Ми з жінкою самі платили за ремонт на ліки. Вже навіть на похорон з тебе ні копійки не взяли.
Чоловіки так полаялися, що я вперше Ореста таким сердитим бачила за всі роки життя. Ми навіть не залишилися на ночівлю, а одразу поїхали додому.
Не хочу здатися якоюсь скнарою, але якщо чесно, гроші нам дуже зараз потрібні. Адже старша донька планує вступати до Польщі, а там дуже дороге навчання. А ще треба на оренду квартири, кишенькові гроші.
Ми ще думали про те, аби продати наші стару машинку, Опель та купити ось краще. Бо такі шалені витрати йдуть на СТО, словами не передати.
Ми готові віддати хатину Маркові, аби він тільки заплатив половину вартості.
Нам вчора сусідка зателефонувала, пані Мирослава та сказала, що Марко дуже пиячить. Не знаю, через що. І не хочу знати.
Але він розніс по селі, що це ми свекруху на той свій відправили. І ми спеціально це зробили, аби хату взяти. Ну це нормальна поведінка дорослого чоловіка? Я тепер не дивуюся, що Марко у свої 27 не може ні роботу знайти, ні навіть родину. Бо кому такий чоловік потрібен?
От пишу сюди, щоб почути якусь пораду. Бо я вперше у такій ситуації та чесно не знаю, що робити. Хата хороша, ми туди нові меблі привезли. Не шкода віддати цей будинок Маркові, нехай та живе. Але ми туди вклали чималу суму. І саме ми піклувалися про свекруху!
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними. Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту [email protected]
Напишіть нам в коментарях у Facebook!