Останні роки Василь Петрович тільки й мріяв про пенсію. Йому вже хотілося спокійно відпочивати на дачі, займатися господарством, просто насолоджуватися старістю. Тим паче, директор вже не раз натякав, аби Василь дав дорогу молодим працівникам і не засиджувався на місці.
І сусіди кликали на риболовлю, на шашлики. Ну з ким він може на роботі поговорити? Там один молодняк працює, не цікаво працювати разом. Місяць тому нарешті наважився, аби вийти на пенсію. Має ще одну квартиру, яку здає в оренду, тому точно не пропаде з голоду.
А ще в пана Василя була мрія – об’їхати майже всю Україну. Звісно, поки деякі місця він не може відвідати, але вже склав безпечний маршрут. Спершу в замок Любарта, потім Олицький. Далі поїхати до Кам’янця-Подільського, в Чернівцях прогулятися та до Львова завітати. Все-таки, тепер у нього є багато вільного місця.
Однак, рідні діти були категорично проти таких розваг. Адже кожен дідусь чи бабуся повинні займатися одним ділом на пенсії – няньчити онуків:
– Тату, ну ти ж знаєш, що зараз місць у садку ніде нема через тих біженців. А Олена хоче виходити з декретної відпустки.
– Так вашій молодшій донечці тільки 3 роки, який садочок?
– Краще рідний дідусь з нею сидітиме, ніж чужа нянька.
Такі слова шокували пана Василя. Він тільки-но почав насолоджуватися пенсією, а йому вже онуків хочуть повісти. Звісно, він любить діточок і постійно дарує їм солодкі гостинці. Але щодня проводити з ними вільний час та замінити батьківську любов він точно не міг.
Однак, дідусь Василь дуже любив своїх дітей та внуків. Довго думав – а як правильно вчинити, аби йому на пенсії було добре і рідні не ображалися?
І через два дні нарешті вирішив. Зранку зібрав всі свої речі у валізу, перекрив воду і газ, зачинив двері…і поїхав. Але не до Луцька.
– Сину, у твоїх дітей є 10 хвилин, аби зібрати речі.
– Тату, ти про що?
– Що чув. Давай, збирай валізи. Поїду з онуками подорожувати Україною. Літо – час пригод.
Дідусь вирішив показати онукам Україну. Зібрав валізи у машину, помахав “папа” синам та поїхав геть. До школи ходити не треба, хай вони мають багато позитивних вражень від літніх канікул.
Ось так конфлікт у родині вирішився. Тепер і внуки щасливі, і дідусеві спокійніше відпочивати та діти мають час на себе. Як то кажуть – “і вовк ситий, і вівці цілі!”.
А яку б ідею запропонували Ви? Чому?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!