Тетяна Василівна довго не могла заснути. У голові повторювалася одна і та сама сцена – син приводить додому незнайому дівчину та говорить про весілля. Єгор ніколи не розповідав матері про свої майбутні плани, але така заява просто шокувала її.
Щось відштовхувало жінку від Анжеліки. На перший погляд – звичайна дівчинка, така собі сіра мишка. Працює медсестрою, живе у гуртожитку. Можливо, що вона з хлопцем тільки заради квартири та грошей? Звісно, мати не хотіла псувати вечір знайомства та нічого не казала синові. Однак, постійно косо поглядала на майбутню невістку.
Дівчина була ввічливою, допомагала накривати на стіл, ще й посуд після вечері помила. Хвалила фірмовий тортик свекрухи та казала, що у неї дуже хороший син. “От підлещується до мене, хоче, щоб я їй повірила, що вона така біла та пухнаста” – подумала пані Тетяна. Стисла губи й далі удавала, що все добре і дівчина їй подобається.
Згодом зіграли весілля. Все пройшло чудово, гості танцювали майже всю ніч. Тільки Тетяна Василівна сиділа набурмосена та з таким виразом обличчя, немов лимон проковтнула. А через місяць прийшли до неї та сповістили, що вона скоро стане бабусею. Але пані Тетяна вже не стала мовчати. При нагоді завжди намовляла Єгора проти дівчини, мовляв, жінка з ним тільки через гроші й ще не знати, чи це його дитина. Син відмовлявся слухати такі брудні слова про кохану та розмова завжди закінчувалася бурхливим скандалом, вони могли днями не спілкуватися. Подружжя намагалося не звертати увагу на такі пусті звинувачення, адже готувалися до появи первістка – у них буде синочок. Тому їх думки були зайняті покупками нових іграшок, підгузок та пелюшок, а ще треба завчасно вибрати дитяче ліжечко та коляску.
Згодом, народився здоровий хлопчик. Пологи минули легко, без ускладнень. Однак, наступного дня кожна лікарка та пацієнтка перешіптувалися про юну породіллю, мовляв, дивися, яка безсоромна – нагуляла дитину від темношкірого! Спершу дівчина думала, що то просто якась помилка. Єгор був у неї першим та вона навіть у думках не могла уявити, щоб зрадити. Але тут пані Тетяна почала заступатися за невістку.
-Єгоре, це твій син. Знаю, що у це важко повірити, але це дійсно правда! Навіть тест ДНК робити не треба… – каже мати через телефон.
-Мамо, що ти верзеш? Буквально декілька тижнів тому переконувала мене, що Анжеліка нагуляла цього малюка, а тут починаєш її вигороджувати! Я подаю на розлучення! – починає лаятися хлопець
-Сину, я повинна тобі у дечому зізнатися. Соромно досі про це згадувати, хоча вже майже 30 років минуло.
У медичному університеті Тетяна Василівна декілька тижнів зустрічалася з темношкірим студентом. Джон пообіцяв, що незабаром вони одружаться та переїдуть до Америки жити й взагалі у неї буде не життя, а казка! Але коли дізнався про те, що вона завагітніла – забрав документи геть та зник. Не відповідав на телефонні дзвінки та листи, а в деканаті їй не хотіли дати якусь інформацію про хлопця – не мають права.
Потім народила Єгора. Хлопчик, на щастя, був світленьким. Сама його виховувала, підіймала на ноги та намагалася дати все найкраще. І тільки коли у неї з’явився маленький онук, правда виплила на зовні.
Зараз на комоді у красивій рамочці стоїть фото – Єгор, Анжеліка та Тетяна Василівна, яка тримає маленький конвертик з темношкірим немовлятком.
Ви б пробачили такі звинувачення свекрухи, коли всі дізналися правду? Що б ви вчинили на місці подружжя?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!