Я розумію, що зараз будуть писати мені гнівні коментарі, що мені ніхто нічим не зобов’язаний, але мені просто дійсно дуже прикро за свого чоловіка. Нещодавно його матір склала заповіт й прочитала всім нам (синам, невісткам та внукам).
Наймолодшому синові Галина Іванівна вирішила заповісти трикімнатну кватиру, моєму чоловікові – дачу за містом, мені – старовинний годинник і так далі. Подумайте: одному – квартиру в центрі міста, а іншому – дачу за містом. Мій чоловік вирішив підійти й спитати: “Мамо, я нічого проти не маю твого рішення, але не можу до кінця зрозуміти, чому ти вирішила вчинити саме так”.
Моя свекруха відповіла, що вона протягом всього життя займалась вихованням старшого сина, витратила на нього дуже багато часу, поки він відвідував різні секції, потім він одружився з ненайкращою для нього дівчиною, у них народилась дитина, тому він покинув університет, та більше не займався футболом.
Плюс до того всього, старший син має свою квартиру (ми ж взяли квартиру в іпотеку), а молодший дальше продовжує проживати з родичами дружини, йому там не дуже комфортно, а купити зараз чи орендувати квартиру вони не мають змоги, тому що він зараз сидить в декреті, а зарплати дружини вистачає тільки на побутові потреби.
Я знаю, що заповіт вже не змінити, але мені сумно від того, що немає справедливості. Найкраще було, якщо вона б віддала все, що у неї є в сиротинець.
А ви як вважаєте?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!