Молодший брат обіцяв зробити ремонт у батьківській хаті. Я без сумніву надсилав гроші. Але коли приїхав у гості – то зрозумів, куди брат витратив всі кошти!

У липні я повернувся з жінкою до України на декілька місяців. Ми з 2018 року працювали в Португалії на заробітках. Наші діти вже дорослі, мають власні родини та виховують діток. Ми часто передавали їм солодощі, одяг на зиму та літо, гроші. Ну хоча б якось намагалися компенсувати відсутність бабусі та дідуся. 

Ще до війни мій молодший брат Степан зателефонував до мене з одною пропозицією:

– Ти ж знаєш, що батьківська хата пустує? Може зробимо там ремонт? А потім якось поділимо між собою спадок. Ти ж хочеш залишитися у Новояворівську, а я не проти до Родатичів повернутися. 

Мені така ідея сподобалася, якщо чесно. Адже хата хороша, просто занедбана. Треба поставити нову підлогу, бо старі дошки вже скрипіли, змінити покрівлю та новий паркан зробити. Я надіслав братові 2 тисячі євро на перший час, аби йому вистачило на ремонт. Степан казав, що не буде наймати бригаду, а попросить сусідів допомогти. Так ми могли б зекономити гарну суму. 

Отож, ми жили перший час у сина. Невістка нас тепло прийняла, накрила такий стіл розкішний, що просто аж слині текли. Онуки не могли натішитися, що ми приїхали до них у гості. 

Степан, до речі, знав, що я з жінкою приїхав, але не давався чути. Тому ми вирішили приїхати в село, зробити йому сюрприз. Взяли ще тисячу євро про всякий випадок та гостинці братові. 

Я думав, що за цей час Степан зробив половину з обіцяного.

Однак, коли я вийшов з машини, то ледь не посивів. Жінка аж крикнула з переляку.

Хатина як була в занедбаному стані, так і залишилася. Ні паркану, ні даху.. Нічогісінько!

– О, брате, а ти приїхав! Я не чекав. Просто думав, що ти попередиш мене про візит.

– Степане, ти що накоїв? Де обіцяний ремонт?!

– Знаєш, тут таке діло було. Мій колега з роботи машину продавав якраз. Пежо, така гарна автівка, 2013 року. Ну я там ще деякі деталі замінив, пригнав на СТО. 

Пошепки

Виявилося, що всі гроші, які я надсилав братові пішли на купівлю машини. Ну мені це просто не вкладається у голові!

– Ти не переживай, ми ще ремонт встигнемо зробити! 

– Степане, але ж я тобі надсилав гроші на хату! Ти сам обіцяв.

– Ну чекай, якщо мені випала така нагода купити машину, то чому б не скористатися? Тим паче, він її терміново продавав. Ремонт ми ще встигнемо зробити

– Ми? 

– Ну так. Ти ж мій брат! 

Я не думав, що у брата вистачить стільки нахабства обкрадати мене!

Якби він спокійно пояснив, що хоче купити машину – я б ПОЗИЧИВ гроші. А не ПОДАРУВАВ їх. Адже на ту суму ми могли онукам стільки одягу та солодощів купити. Тим паче, мій син сам думав про те, щоб купити нову автівку, а стару продати. От йому я б в першу чергу допоміг. 

Я дуже сильно полаявся зі Степаном. Він дорікав, що я дуже жадібна людина і мені тільки гроші важливі. А коли я попросив повернути гроші – то сказав, що не буде цього робити:

– А ти у суді ще докажи, що я тобі щось винен. Я тобі розписки не давав. І врешті-решт, ти собі маєш гарну роботу. Ще встигнеш ті гроші заробити.

І знаєте, тут брат має рацію – адже ми тільки на словах домовилися про ремонт. Мій син обіцяв допомогти та його знайомий візьметься за справу. Ні, мені не соромно, що я буду судитися з рідним братом. Адже він мене нахабно обікрав! 

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними. Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту [email protected]

Напишіть нам в коментарях у Facebook!