Майже все життя я витратила на те, щоб свій бізнес вивести на нормальний рівень. Училась я на журналістку, але якось плавно перейшла в рекламну сферу. Кілька років працювала в різних компаніях, потім – на фрілансі. І от нарешті я маю плоди – власну агенцію, яка надає послуги найбільшим українським компаніям.
За такий успіх я заплатила велику ціну: лікарі сказали, що я безплідна. Чоловік дізнався про діагноз і про те, що нічого робити з цим я не збираюсь, та й покинув мене. Кажуть, зараз у нього тих дітей – по всьому світу.
Батьки від мене теж відвернулись. Мовляв, надій я їхніх не виправдала… Тільки сестра мене не кинула. І то – не зі своєї волі.
Коли почалось повномасштабне вторгнення я якраз відпочивала за кордоном. Глянула новини зранку та й зрозуміла, що я тут, схоже, на довго.
Обов’язки свої я передала заступниці, яка лишилась в Україні, та й почала думати, як рідню до себе забрати. Батьки одразу від такої ідеї відмовились, а от сестра моя погодилась з радістю.
У шлюбі Ангеліна вже 6 років, двох дітей має… Не було в неї ще можливості за кордоном побувати.
Взяла дітей та я приїхала до мене. Я допомогла їй виплати оформити, усі питання з документами вирішити. Перші кілька тижнів вона була в захваті від усього! І природа їй подобалась, і архітектура… Але найбільше до душі їй прийшлись, як виявилось, чоловіки.
Приходжу якось я додому, а сестра там із якимсь чоловіком цілується! Я спочатку подумала, що то її Дмитро якось виїхав з країни, але ж ні!
– Ангеліно, у тебе геть в голові вже висохло?! – не могла стриматись я. – Ти з дітьми сюди приїхала від війни ховатись? Чи романи з іноземцями крутити? А як же Дмитро!
– Ой, мені все одно, що ти там думаєш. Не маленька вже, сама розберусь! – запевнила мене сестра.
А потім ця «не маленька» сказала, що завагітніла.
– Не знаю, як так сталось! Я ж завжди наче обережно, ніколи промахів не було… Я тебе дуже прошу, давай так зробимо: я тут народжу тихенько, а дитину на тебе запишемо. Батьки ж все одно на тобі давно хрест поставили. А в мене чоловік, сім’я! Нехай би дитя росло з тобою. Ти ж безплідна, от і скажемо, що справжнє чудо сталось!
– Ти що, зовсім ненормальна? Як у твою пусту голову взагалі такі думки прийшли?! – гаркнула я на сестру. – Сама наробила справ – сама з цього і вилазь.
Коли це казала, я була впевнена, що ідея Ангеліни – абсурдна і, мабуть, незаконна. А тепер я почала сумніватись… У мене ж і правда може дітей ніколи не бути, а цього хлопчика я б виховала, як рідного. Гроші в мене є, можливості – чого б і ні? Але як після того дивитись в очі Дмитру…
Час іде, треба щось вирішувати, а я вперше в житті так сильно заплуталась…
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Чи треба погоджуватись сестрі на таку пропозицію?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!