Моя дочка не знала, що Андрій не її рідний батько, але після одного його вчинку вона почала про все здогадуватися…

Зі своїм другим чоловіком познайомилась я дуже дивно. Якраз намагалась запхати дитячу коляску в автобус, впустила пакет на дорогу, почала панікувати… Аж раптом Андрій підбіг до мене, спокійно зібрав усі продукти і допоміг з дитиною.

Така раптова зустріч дуже швидко переросла в активне спілкування, а потім і в любовний роман. Батьки мої від цієї новини були не в захваті, бо ще і двох років не минуло, як біологічний тато Олі покинув мене в пологовому… А мені з того що? Я жінка молода, мені теж хочеться, щоб мене кохали…

Почали ми, словом, жити разом. Завжди були страшно, що з дитиною я собі ніколи вже нікого не знайду. Та Андрій так добре потоваришував з Олею, що ніхто б і не подумав, що не він її рідний батько. Чесно кажучи, ми про це старались не згадувати, тому моя донечка вважала, що і правда живе зі своїм татом.

Спільних дітей у нас не було дуже довго. Не знаю, чому доля так довго не давала мені знову стати мамою… Маринка народилась аж через 14 років нашого з Андрієм спільного життя.

Мій чоловік після народження власної дитини ставлення до Олі зовсім не змінив. Іноді навіть здавалось, що вона йому ближча, ніж Марина.

Пошепки

Відтоді пройшло ще трохи років, наша Оля підросла, вже закінчувала університет з відзнакою і якраз мала переїжджати у квартиру, яку придбав Андрій. Він сказав, що це житло купив на обох наших дівчат, але погодився, що Марина для власних квадратних метрів ще мала. Тож Оля та її наречений після весілля повинні були обживатись у своєму гніздечку.

Але всі плани рухнули після вчинку Андрія. Виявилось, квартиру цю він все ж записав на Марину. Олю туди пускати не хотів. Казав, що краще житло в оренду здавати, щоб молодшій дитині назбирати на навчання… 

Я зрозуміла, що в цей момент і проявилась справжня сутність мого чоловіка… Так довго він вдавав, що діти для нього рівні, а тут отаке…

Оля не розуміє, чому тато так з нею вчинив. А я не знаю, чи варто тепер ворушити такі деталі минулого. Та і як довести чоловіку, що він помиляється?

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!