Раніше я не вірила у долю, чесно. Думала, що то безглузді казочки. Але нещодавно у мене така ситуація склалася, що хоч сідай та роман пиши!
У мене є дві квартири – в одній живу, іншу здаю в оренду. І 4 місяці тому до мене зателефонував молодий хлопець, Сашко. Якраз я шукала нових мешканців на житло. Домовилися чисто за символічну суму. Хлопець мені здався дуже таким відповідальним, охайним, хазяйновитим. Тим паче, та квартира знаходилася на 2 поверхи вище, тому я не переживала за нового мешканця.
Час від часу заходила до Сашка, знімала показники лічильників на комунальні послуги. Інколи могла пригостити домашніми пиріжками або чебуреками. У квартирі було чисто-чистесенько, ні пилинки та волосинки. Саша працював архітектором, у вільний від роботи час любив малювати пейзажі.
Я помічала, що Саша не байдужий до Аліни, донька моєї сусідки. То він їй посміхнеться біля під’їзду, допоможе речі піднести. Раз я приходжу – а він її портрет малює. Але одразу заховав геть, аби я не бачила.
– Ну так не бійся, вона не кусається. Підійди, запроси на побачення.
– Я боюся. Не повірите, але ніколи ще з дівчиною навіть не цілувався.
– Ну, хлопче, я тебе цього вчити не буду. Але ну пораджу, як завоювати її прихильність.
Сашко відправляв їй квіти, малював її портрети (звісно, все анонімно надсилав). Потім ми організували таємне побачення у його квартирі, я приготувала смачну вечерю. Мама Аліни також знала про нашу аферу та допомагала. І вже через декілька днів наш план спрацював, Саша та Аліна почали зустрічатися.
Думаєте на цьому наша історія закінчується? Ні! Якось до Сашка приїхав тато з села. І він переплутав квартири, постукав у мою. От я відчиняю двері – і наче блискавка у саме серце вдарила.Такий сивочолий, порядний, галантний чоловік.
Запросила його на чай, пригостила свіженькими пиріжками з варенням. Довго сиділи та говорили про все-все на світі. Давид Григорійович виявися дуже приємним співрозмовником. Ну і так вийшло, що у 50 з хвостиком я зустріла коханого чоловіка.
Зараз ми живемо разом, інколи їздимо на дачу до Давида. Там дуже добре, свіже повітрячко, сонечко, квіти цвітуть.
Я все жартую, що ці квартири дуже щасливі та допомагають знайти кохання. Може б навіть варто відкрити своє агентство побачень?
Повірте, і у 20 і в 50 можна зустріти кохану людину. Головне вірити. І як то кажуть – від долі не втекти!
На Вашу думку, це дійсно доля чи просто збіг обставин?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!