Я не знаю, де я помилилась у вихованні. Ми з чоловіком дуже порядні, релігійні люди. Бог дав нам одну-єдину донечку. Ростили її в любові, вчили бути чесною та доброю. Та в підлітковому віці з Олесею щось сталося. Зі слухняної чемної дитини вона перетворилась на справжню бунтарку.
Ми постійно сварились, донька відмовлялась ходити о церкви й вчитися, а коли я щось їй забороняла – тікала з дому. Ви не уявляєте, як часто я не спала вночі чекаючи, коли вона повернеться додому.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Результат усього цього був цілком очікуваний. Всього в 16 років Олеся зізналася, що вагітна. Батько дитини, звичайно, не хотів за це відповідати. Та ми вирішили, що впораємо із цим. Домовились, що вона народить і продовжить навчання, а ми виростимо дитину.
Згодом на світ з’явився наш онук Сашко. Леся ж всього через три місяці поїхала в інше місто навчатися в технікумі. Ми з чоловіком тоді були досить молоді, тож старалися створити для дитини повноцінну сім’ю. Він ріс чудовим хлопчиком. Минуло вісім років і Олеся знову приїхала до нас:
– Мамо, я знову вагітна.
– Ти що? А де твій чоловік?
– Він одружений.
– Але ж ти вже доросла, маєш думати головою.
У 24 роки Олеся народила другу дитину і знову залишила її в нас. А потім поїхала до Італії на заробітки. Вона обіцяла, що буде нас забезпечувати усім необхідним. Кілька років справді вислала гарні гроші. Я навіть змогла щось відкласти. Та потім вона зникла.
Ми з усім впорались. Виростили чудових хлопців. В 17 років Сашко вступив в університет. Самостійно, без копійки, він дуже розумний, наша гордість. Молодшому було тоді 9 років, але й він був інакшим, більш схожим на доньку. Дедалі частіше ми сварилися. Та вірили, що з часом все налагодиться. І тут одного дня на моєму порозі з’явилась Олеся з пузом. На вигляд місяць восьмий вже.
– Мені нікуди йти.
– А де ти була?
– В Італії, вийшла заміж, все було добре, хоча чоловік значно старший за мене. Але кілька років тому я закохалась. Ми приховували наш роман, та я завагітніла. Чоловік мене вигнав, а коханець втік.
– І що ти від мене хочеш?
– В мене більше нікого немає. Куди мені йти.
– Усі ці роки ти й не згадувала про нас, не цікавилась, як твої хлопці. Невже не назбирала грошей? Не заощадила? Зараз ти вже зріла жінка, тобі 34 роки, час нарешті стати мамою. Впораєшся!
– Та як ти так можеш? Я ж не чужа.
Я зачинила в неї двері просто перед носом. Мені зовсім не байдуже, що із нею буде, та я вже не можу виховувати її дітей. Врешті вона ніколи не стане відповідальною. Знову втече, а ми з чоловіком вже далеко не молоді.
Люди мене засуджують. А ви як гадаєте? Я вчинила жахливо?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!