Моя донька живе в злиднях і не збирається нічого змінювати. Соромно за неї!

Настя була відмінницею в школі. Вона успішно склала вступні іспити й без проблем потрапила в медичний інститут. Після успішного вручення дипломів усі пророкували дівчині велике майбутнє, однак не все так сталося, як гадалося. 

Одразу після навчання Настя познайомилася з Петром і вийшла за нього заміж. Вона швидко завагітніла й народила одну дитину, а за нею – другу. Молода матір вже десять років у декретній відпустці і не збирається виходити на роботу.

– Та хіба це життя? – бідкається Ольга Богданівна. – От у моїх подруг діти багато подорожують і кожних декілька місяців вони у новій країні, а зять своїй родині навіть квитки в Туреччину купити не може! Я ж кажу Петрові, що йому має бути соромно, а він лише розводить руками, мовляв, нічого страшного. І Настя біля нього стала безініціативною та ледачою. Жодних амбіцій!

Це все засмучує матір, яка покладала на доньку великі надії. 

– Танька, колишня однокласниця моєї Насті, колись була двієчницею, а зараз вона ні в чому собі не відмовляє! – обурюється Ольга Богданівна. – У неї і машина нова, і квартира своя, і виглядає вона чудово. Її матір лише постійно вихваляється переді мною, мовляв, от чого донька добилася, а що я можу сказати у відповідь? А коли Таня питає про Настю, то я навіть не знаю, що їй відповісти…

Пошепки

Зараз Настя разом з Петром мешкають у невеликій кваритрі, яка дісталася чоловікові в спадок від дідуся. Одразу після переїзду вони лише раз побілили стіни й докупили необхідні меблі. Від тоді про ремонт не було й мови: грошей не вистачає. І сантехніка, і вікна, і двері залишилися з радянських часів. Як можна жити у таких умовах 10 років? Однак пара каже, що не буде дбати про чужу квартиру, адже юридично вона належить матері Петра. 

Ольга Богданівна засмучена, що її донька занапастила своє майбутнє. Настя ніколи не працювала і цілком задоволена роллю домогосподарки. Їй легше економити і у всьому собі відмовляти, ніж проявити якусь ініціативу. Вона займається дітьми, порядками, пранням, куховарінням, а у вільний час самостійно робить манікюр, щоб не переплачувати в салонах краси.

– Я ж кажу, що так жити не можна, – жаліється жінка. – Рано чи пізно та економія вилізе їй боком, але донька не вірить. Як мені переконати її, що не можна сидіти, склавши руки?

Матір намагалася поговорити з Настею, але й це не закінчилося нічим хорошим.

– Після моїх слів про те, що мені соромно за таку доньку, Настя обідилася. Тепер вона не хоче зі мною говорити, але хіба я раджу їй щось погане? – дивується Ольга Богданівна. 

А як ви вважаєте, хто у цій ситуації має рацію? Чи може матір засуджувати вибір доньки? 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Vasylyna
Adblock
detector