Ми з Мариною зростали у звичайній сім’ї. Як і всі, бідували в 90-х. Доношували одяг за дітьми маминих подруг. Неньку страшенно це засмучувало, але вона працювала в школі й зарплатню роками не отримувала. Пам’ятаю, як ми із сестрою продавали на ринку старі речі, аби заробити трохи грошей.
Згодом стало трохи легше, але заможними ми ніколи не були. Того й вчилися старанно, мріяли досягти успіху. Згодом Марина вступила в університет, а за два роки і я. От тоді сестра й почала зустрічатись з Віктором. Він був, наче з іншого світу – його тато обіймав керівну посаду, жили вони у великому будинку і статками своїми хизувалися. Для мене вибір Марини був не зрозумілим. Цей хлопець здавався типовим мажором – увесь час розважався, принижував інших.
– Нащо тобі такий? Він лише себе любить, чи ти цього не бачиш?
– А може я не хочу, як мама, все життя копійки рахувати?
– Ну, дивись, гроші не головне. З таким розбещеним, як Вітя, легко не буде.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Та сестра не слухала, страшенно мріяла купатися в грошах. Врешті вийшла за Вітю. Свекри влаштували їй вишукане весілля, все оплатили ще й велику квартиру подарували. Та все це мало такий вигляд, наче багатії просто хочуть онуків, а Марина нормальний варіант на роль матері. Та я намагалась не втручатися.
Сестра змінилась відразу після весілля. Вона рідко погоджувалась зустрітися зі мною, зовсім не приходила до нашої мами. В неї з’явились нові подруги, почала вдягатися лише в дорогих бутиках, їсти в ресторанах. Та чоловіка з нею ніколи не було. Він розважався і навіть не думав змінювати спосіб життя.
І от сестра завагітніла, а згодом і народила. Я тішилась, що маю племінника. Витратила всю стипендію, аби купити йому подарунок. Обрала дуже гарний костюмчик, турецький. Коли я прийшла на родини та віддала одяг, сестра відразу відкрила пакунок. І раптом повернула його мені.
– Мій син таке носити не буде! Поверни цей мотлох і купи краще фірмове брязкальце.
– Він наче досить якісний, натуральний.
– Не вигадуй. За такі гроші нормальний одяг не купиш.
Після цієї розмови я збагнула, що втратила сестру. Мені страшенно болить, але спілкуватися надалі сенсу не бачу.
А ви як вважаєте? Пробачили б таку витівку рідній людині?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!