Моя кума дуже жадібна. Вона з тих людей, у кого і снігу зимою не випросиш. Коли в неї що не попроси, відповідь завжди одна – немає.
Не раз, коли ми ходили на пікнік, то Віка могла перекрутити все так, що вона мало за що платить, а наїсться сама ще й діти біля неї.
Я розумію, що їй важко, бо сама виховує двох дітей, та все одно, у всіх же є свої проблеми.
Тому, коли Віка прийшла до мене з коробкою цукерок, я сильно здивувалась. Вона хотіла щось зі мною обговорити. Я поставила чайник і думала відкрити цукерки, щоб разом поласувати. Та Віка швидко пішла, бо зателефонували зі школи. Один з її синів під час фізкультури розбив ніс. Кума помчала чимдуж.
Я чекала, що вона прийде увечері, але цього не сталось, тому вирішили з дітьми поласувати цукерками. Тоді якраз вимкнули світло.
Ми всі разом грали у «Монополію» при свічках та їли цукерки. Одна з цукерок розкришилась і я вирішила підмести, щоб не заплямити килим.
– Посвіти ліхтариком – кажу чоловікові.
Коли я побачила, що у цукерці були личинки, то ледь не зомліла. Не знаю де і скільки часу Віка тримала їх. Ми одразу викинули ті цукерки, добре, що з’їли лише кілька.
Не знаю, чи казати Віці про ту нашу знахідку. Як би ви зробили?