Моя мама – заробітчанка. Вона важко працювала,і за це я їй дуже вдячна.
Мама поїхала в Італію, ще коли я до школи ходила. Зі мною тоді залишилася бабуся Ганя. Як і всі мами-заробітчанки, моя щомісяця висилала пакунки з продуктами, гроші, солодкі гостинці та одяг. Влітку ми навіть їхали на море або ж я могла погостювати у мами тиждень, поки сеньйори на віллі не було.
Коли я виходила заміж, то мама дала мені 3 тисячі євро на сукню (і це тільки на вбрання!), сама оплатила місця за наших гостей у ресторані. Мало того, ще й привезла з Італії багато сирів, ковбас, закусок та алкоголю.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Після весілля мій чоловік Петро переїхав на нашу квартиру. Однак, мама заявила, що купить нам житло – ділянку та будинок чи квартиру. Я так раділа, що просто словами не передати.
Хоча мама пропонувала цю ідею моїй свекрусі, Богдані Михайлівні:
– Я? Давати гроші? Я і так на весілля он позичила чималу суму. А зараз що, кредит брати?
– Але ж це житло для наших дітей та майбутніх онуків.
– Мій син вже живе окремо, то нехай мастить голову з квартирою, як хоче.
Пані Богдана тоді намагалася влаштувати своє особисте життя. Її цікавили знайомства з чоловіками, побачення, а не наші проблеми.
І 2 роки мама висилала нам гроші, аби ми все до купки складали. Ще минулого літа купили ділянку в Сокільниках та почали будову. Ну а ті, хто з нуля робили будинок та ремонт, зрозуміють, яка то важка праця.Там треба докупити матеріали, тут треба плитку поміняти, бо приїхала бракована. З дизайнером вибрати колір стін та дивани, шукати люстру та крісла.
На той час я вже народила донечку, Златку. І брала малу та з коляскою їздила туди-сюди по Львову. Моя бабуся вже старенька, їй важко за правнучкою доглядати. А свекруха була зайнята. То її спина болить, то на роботі, то ще якісь плани намалювалися. Останні рази від мене та Петра слухавку не підіймала.
І нарешті в листопаді ми вистраждали цей проклятущий ремонт. Скільки було сварок з майстрами, раз навіть попали на аферистів. Облаштували вітальню, до кухні купили гарну техніку, поставили посудомийку, мультиварку. Мама ще й подарувала нам робота-пилососа.
У на великий будинок на 120 квадратів, і одну кімнату я виділила під гостьову. Туди також купили ліжко, шафку та столик для різних дрібничок. І думала, що там буде жити моя мама, коли повернеться з заробітків. Ну бо скільки можна так на чужині працювати, як наймичка? Тим паче, мама дуже сумувала за Златкою, щоразу, як я дзвонила до неї у скайп та показувала доню, то вона сильно плакала.
Однак, у мого чоловіка були інші плани на цю кімнату. Бо, бачте, свекруха останні місяці до нього дзвонила та нила у слухавку, як важко самій на квартирі:
– Ну моїй мамі вже під 60. Вона працює за копійки, сама собі продукти купує та комуналку оплачує.
– І що? Можемо їй щомісяця давати якусь певну суму.
– Ні, так не вийде. Краще заберемо маму до себе, а її квартиру здаватимемо в оренду.
Ну це така “чудова” новина, що словами не передати. Я аж почала сміятися
– Я не жартую.
– Шановний, а твоя мама нам якось допомагала цей будинок будувати? Вона ні копійки не дала ні на меблі, ні на майстрів. І навіть не хотіла зі Златкою посидіти, коли ми їхали в магазин.
– Але ж це моя мама. Ти будеш всю родину через гроші ділити, хто скільки дав?
– Згадав про маму саме тоді, коли ми переїхали в будинок. Ось це так збіг обставин, інакше не назву!
Мало того, свекруха сама почала телефонувати до мене та напрошуватися в гості.
– От чого ти будеш в декреті сидіти? Вийдеш на роботу, а я з малою няньчитися буду.
Я не довіряю свекрусі. Не дарма вона згадала, що є бабусею саме тоді, коли ми нарешті закінчили будову.
Моя мама нам роками допомагала і навіть не було натяку, щоб потім переїжджати в цей будинок. А свекруха вперто напрошується.
Найбільше мені образливо за Петра, бо він захищає свою маму.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!