Моя мама дуже специфічна людина. Вона змалку мені казала, що я небажана дитина, тягар для неї. Згодом звинувачувала, що через мене в неї не склалося особисте життя. Адже тато нас покинув, коли мені було всього два роки. Думаю, що він просто не витримав життя з такою людиною.
Усе своє життя я потерпала від почуття неповноцінності, намагалась догодити неньці, та не могла. Жодного разу вона мене не похвалила. А я так старалась. У підлітковому віці, коли усі дівчата довкола намагалися бути гарними, я лише чула від найріднішої критику:
– З таким носом не розраховуй на кавалера… Ти мусиш схуднути, бо скоро в штани не влізеш!
Я мріяла покинути дім, врешті це і зробила. Поїхала на навчання, а згодом вийшла заміж. Мій Олексій був чудовим, добрим та чуйним. Та найбільше мене вразили його батьки. Вони ставилися до мене, наче до рідної. Такої любові від чужих людей я зовсім не очікувала.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Z
Коли я вперше завагітніла, мені було дуже зле. Страшний токсикоз, слабкість. Та свекруха не відходила від мене. Приходила, аби допомогти, готувала й прибирала. Натомість мама дзвонила лише, коли їй щось було потрібно. І навіть не цікавилась моїм станом.
– Дарма ти так поспішила з дитиною. От побачиш, вона зруйнує твоє життя,, так само як колись ти моє.
– Мамо, але я хочу подарувати коханому дитину!
– Він цього не оцінить, а потім покине тебе з цим виводком.
Уявіть, як неприємно чути таке від рідної людини! Я майже не спілкувалась з ненькою. Коли народилась донька, вона навіть не прийшла подивитись на онуку.
З часом я знову завагітніла і народила ще синочка. Свекри дуже допомагають мені й діти обожнюють їх. Та мені вкрай прикро, що мої батьки зовсім байдужі та малеча їх навіть не знає.
Ви не думайте, я намагалась зробити так, щоб мама змінила свою думку. Кликала її в гості. Вона приходила, але на онуків дивилась, наче на тварин у зоопарку.
– Вони геть невиховані, дикі, лише бігають і кричать!
– Мамо, це ж діти!
– Тобі не можна було народжувати! Ти не можеш впоратися.
– Тобі краще піти!
Я вигнала рідну маму. Не знаю, як далі бути. Невже є лише один вихід – викреслити її з нашого життя. Це розриває мені серце! Порадьте, як бути?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!