Моя мама приїхала в гості з Іспанії на 10 днів. А чоловік зі свекрухою такий скандал через це влаштували, що я аж плакати почала. Не так уявляла їх реакцію на мамину гостину

Моя мама заробітчанка і з 2005 року працює в Іспанії. Так вийшло, що мій горе-татусь тоді дуже грав у карти на гроші. І одного дня він програв дуже велику суму, десятки тисяч доларів. Ми були змушені продати машину, мікрохвильовку та навіть телевізор. Але, що ви розуміли, то було навіть не половина боргу. 

Тато через місяць після такої гри зібрав речі та поїхав геть. Кредитори почали до мами дзвонити, вночі приходили та стукали у двері, навіть погрожували квартиру спалити. Тоді мама вирішила податися на заробітки, аби нарешті віддати всі борги батька та жити в спокої. 

І ось так вона вже 19 років живе та працює в місті Картахена. Я дуже люблю та ціную маму, адже вона важкою працею заробляла гроші. Якби не вона, то я б не мала гарного одягу в школі, не вступила до університету. Мама навіть подарувала мені та Михайлові на весілля квартиру в новобудові. 

Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi

Однак, ми бачимося вкрай рідко. Адже через роботу мама може приїздити хіба двічі на рік – Великдень та Різдво. І те, на 7-10 днів, на більше їй відпустки не давали. Але зате мама постійно привозила багато солодощів, смаколиків, сири, ковбаси, для онуків окремо іграшки, одяг та різні цяцьки. Ну і гроші, вона всім хоче по 100 євро в кишені запхати. Так, напевно, компенсує свою відсутність в житті дітей. 

Зі свекрухою у мене досить хороші та нормальні стосунки. Ольга Дмитрівна не пхала носа у наші справи, не приходила та не командувала, як ті типові свекрухи-мегери. В разі чого – то допомагала з онуками. коли я чи чоловік затримували на роботі. 

І в нас була така-собі традиція, у неділю чи суботу приходити до свекрухи у гості. Влітку ми їздили до неї на дачу, там смажили шашлики, діти в надувному басейні купалися. А от зараз зима, на сонечку вже не позасмагаєш. Тому приходимо додому. Пані Ольга живе сама, хіба рибок в акваріумі має. Я розумію, що їй часто самотньо, тому стараємося якось розвеселити. 

Однак, цього тижня приїхала моя мама. Її не було на Різдво, не виходило взяти відпустку. А от декілька днів тому телефонує мені, мовляв, вона вже в дорозі, встигла квитки купити на автобус. Діти всю ніч не спали, чекали, аби бабусю зустріти на вокзалі.

Ну і в неділю моя мама захотіла піти з онуками в парк розваг або ж на якусь цікаву виставу. Зранку пішли на службу до церкви, а потім вже на прогулянку. А я додому. І от до мене через годину телефонує чоловік:

– Ти де?

– Вдома. 

– Як це вдома? Ми з мамою тебе вже давно чекаємо, зараз чай охолоне.

– Який чай?

Пошепки

– Хіба ти забула про нашу традицію?

– Коханий, але мама взяла дітей та пішла з ними на прогулянку. Ми можемо перенести цей обід на потім?

– Як це на потім? То моя мама так старалася, готувала, ще вчора вдома прибирала, а ти до неї у гості йти не хочеш?! 

Микола так почав на мене кричати, наче от я країну зрадила чи його машину розбила. Так ще й свекруха потім вирвала слухавку та сказала мені пару “лагідних побажань”:

– Ти що, так вже моїм столом гидуєш?! 

– Ні, просто нехай мама з дітьми погуляє, вона їх і так рідко бачить.

– Ой, та твоя мама справжня зозуля! Тебе кинула, а на онуків їй взагалі начхати. А я весь час тобі допомагала, була поруч! От кого ти повинна цінувати!

Ці слова для мене були наче ляпас, чесно. Я кинула слухавку та почала гірко плакати. Так, моя мама не допомагала мені з дітьми, бо вона і так важко працює закордоном. Але це не означає, що вона погана бабуся і ми повинні від неї відвернутися. Саме вона допомогла нам купити це житло, дає гроші та висилає подарунки діткам. 

І дуже образливо, бо Михайло знав, яке у мене було важке дитинство. Він би мав дякувати, що моя мама подарувала нам житло на весілля, бо це трикімнатна квартира у новобудові. Я не хочу міряти наших матерів з фінансового боку, бо кожна як може – так і допомагає нам. 

От Михайло зі мною та мамою не говорить, постійно щось бурмотить під носа. Каже, що я порушила наші традиції. Але моя мама рідко приїздить, хіба так важко приділити їй декілька днів? 

Андріана В., Тернопіль.

Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Daryna
Adblock
detector