Моя майбутня свекруха вирішила влаштувати для мене перевірку на гостинність. Ми тоді тільки з Мироном зустрічалися, за весілля навіть не думали. Однак, я все одно хотіла познайомитися з його мамою, Ганною Петрівною.
– Ну ти не зрозумієш мою маму. Воно така людина сільська.
– То вона що, якась не така? Дика, неосвідчена?
– Ні, мова взагалі не про це.
– А про що?
– Мама просто дуже специфічно ставиться до всіх тих страв.
Пані Ганна народилася та виросла в селі. Її з малих років привчали до того, що всі страви має готувати тільки жінка і все приносити з городу. Молоко, огірки, м’ясо, мед, сири – все домашнє. Їхати в магазин хіба в крайньому разі, коли чогось з інгредієнтів не вистачає. Свекруха сама робила масло, бринзу, коптила ковбасу, а чоловік у той час ловив рибу та забивав свинку. У них нічого магазинного не було ніколи.
І так зійшлися зорі, що пані Ганна з паном Романом мали справи у місті. І якраз була нагода прийти у гості та познайомитися
– Але цей, мама тут дала тобі завдання
– Ого, ще не бачилися, але вже є завдання. Ну що там?
– Все має бути згідно з їх меню. Салат з овочів, запечена курка, картопля в мундирах, юшка, пляцки. Я боюся, що ти то все не встигнеш приготувати.
– Пф, нема чого боятися. Повір, дорогенький, я то за годину приготую.
Я розуміла, що свекруха буде прискіпливо оцінювати мій стіл. Тому просто зібралася у Сільпо, написала список страв і все купила. Вдома засервірувала стіл, постелила скатертину, квіти поставила та гарні серветки.
І пані Ганна приїхала не сама, а зі своєю кумою. Певно, аби вона також придивилася до мого кулінарного хисту.
На щастя, гостина минула дуже добре. Свекри дякували за смачні страви, хвалили пляцки.
– Я такої смакоти давно не їла. Ну просто золоті рученятка маєш, справжня кухарка – робила компліменти пані Ганна.
Я ще й на прощання подарувала їм гарний набір рушників та спакувала в окрему коробку пляцки.
– Сину, в тебе така гарна і турботлива дівчина. От спробуй тільки її ображати – я тобі стусанів пропишу, – сміявся пан Роман.
Ось таким хитрим методом я завоювала прихильність у свекрів. Відтоді минуло вже 5 років, ми одружилися. Звісно, я вдома готую страви, чоловік їх обожнює.
Але тоді я вбила двох зайців одним пострілом – зекономила час на кухні, не стояла днями і ночами біля плити. Так ще й отримала похвалу від родичів.
Не бачу нічого поганого у тому, аби до столу подавати магазинні продукти. Адже я зуміла створити чудову атмосферу вдома, всіх обслуговувала, була ввічливою та гостинною. Приймала всіх зі щирими намірами.
Зі свекрами у мене дуже чудові стосунки. І вони не здогадуються про цей секретик. Мирон все тримає у таємниці..
На Вашу думку, подавати страви з магазину гостям – це нормально чи ознака поганої господині?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!