Моя мама вже геть знахабніла! Я за нею доглядаю, піклуюся, а вона мені такі підлості робить…
Нещодавно повернулась з роботи й бачу на кухні на столі стоїть декілька контейнерів. Однак це не наші. Тоді я вирішила запитати в мами:
– У нас не було таких контейнерів. Звідки вони взялися, мамо?
– Ой, я мала їх сусідці зверху повернути, але забула. Занеси, будь ласка, їй і відразу ж подякуй — відповіла мені вона.
– Хм, а звідки ти знайома з нею? — також здивувало це мене.
– Ти мене завжди тут саму залишаєш, мені скучно і сумно буває. Тому й вирішила познайомитись з нею — повідомила матір.
Дивною видалась мені ця історія, але я пішла повертати контейнери сусідці. Постукала у двері, вона відчинила і я заговорила:
– Добрий день. Я повертаю вам ваш посуд і передаю вдячність від моєї мами.
– Добрий. А ти подякувати мені не хочеш — грубо відповіла сусідка.
– Я? Подякувати вам? — перепиталась я.
– Так-так, безсовісна! Я твою матір тут годую, поки ти незрозуміло чим займаєшся! — кричала на мене жінка.
– Що? Пані, та моя матір не голодує, в нас повний холодильник їжі. Чи справді вірите тому, що я не даю їсти їй?
– Ти обманюєш — сказала вона, а потім зачинила переді мною двері.
Я в шоці з того всього, повертаюсь до себе додому і починаю запитувати маму, що це таке було. Однак вона таке заявила, що мені аж мову відняло.
– Мам, а ти не хочеш мені нічого сказати? Чому сусідка каже, що я тебе морю голодом, хоч це насправді не так… — збентежено запитувала я.
– Що ти таке кажеш? Нічого подібного я їй не розповідала — заперечувала вона.
– Але я вже з тобою клопоту маю… Що мені тепер доглядальницю чи няньку для тебе найняти?
– От якби ти вийшла заміж, то не треба було нікого наймати — заявила мама.
– Тобто?
– Чоловік би заробляв гроші, а ти б сиділа тут зі мною.
– Агааа, то ти вже все продумала. Капець — здивовано сказала я.
І що мені з нею робити? Потім ще таких випадків було декілька. Тепер практично всі сусіди такими косими поглядами на мене дивляться, як на якогось ізвірга. Мама розповідає далі, що я нічим її бідну не годую, грошей не даю, ще й в квартирі замикаю.
От такі капості робить мені моя матір. Не знаю, чи це вік на неї так впливає чи що? Але таке мені не підходить. Не збираюсь я виходити заміж, бо так треба їй.
А що скажете на таке ви? Яке вирішення може бути?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!