Я не полюбила свою невістку з першого дня знайомства. От вона мені одразу не сподобалася. Я людина сильно віруюча, ходжу до церкви щонеділі, даю на пожертву в храм. Декілька разів їздила у паломницькі тури, постійно молилася за свою родину.
А от невістка Анна навідріз заперечує існування Бога. Не ходить до церкви, не святкує Різдво та Великдень, не дотримується посту. Ну геть не пара моєму синові Богдану. Він у церкві прислуговував, священникам допомагав, у хорі співав. Де він таку діваху собі знайшов?
Чесно, я щиро сподівалася, що їх стосунки довго не протримаються. Так, позустрічаються місяць-другий, а потім Бодя її кине. Однак, через рік син зробив їй пропозицію. Я аж плакала, але не від щастя. Для мене це було справжнім горем.
Вінчання, до речі, діти не брали у церкві, хоча я дуже наполягала. Тільки от Анька все відмовляла сина. А він її послухав, уявляєте? Тому вони тільки розписалися та запросили гостей у кафе.
Спершу молодята жили у мене. Всіляко показувала невістці, що вона тут не господиня, всі мають слухатися мене, тут я роблю порядки. Звісно, ми багато разів сварилися через побут. А Бодька завжди захищав Аню. Потім взагалі переїхав на орендовану, поки я була на роботі! Тихцем зібрали всі речі, ключі залишили у сусідки. Навіть не попрощалися!
Ми 2 місяці не говорили. Але тоді я першою пішла на примирення. Бо у мене ж нема нікого, крім сина. Всі родичі або десь далеко, або на небесах спочивають. Крізь зуби я попросила в Ані пробачення.
Відтоді минуло 10 років, наші стосунки з невісткою стали нейтральними. Я бачу, як вона постійно переманює сина на свою сторону. Він навіть перестав постити та ходити до церкви. Така негідниця, зіпсувала мого сина.
Але от саме через Аньку в мою родину прийшло горе. Діти вже 10 років разом, купили квартиру, машину, світом подорожували. Богдан відкрив свій магазин автозапчастин, має хороший прибуток. Анька щось там теж крутиться. Але нащо їй напрягатися, якщо родину повністю забезпечує мій син? Він їй і путівки на море купував, золоті прикраси дарував. Навіть он машина на його гроші куплена в кредит.
Однак, діток у них не було. Щось там старалися, пили ліки, здавали аналізи, їздили на консультації закордон. Тільки от не дав Бог їм діток. Я щиро сподівалася, що після такого Бодя та Аня підуть до церкви, помоляться. То таке буває, що після віри Всевишній дарує дитинку. І тоді б вони точно взяли шлюб у церкві!
– Знаєте, я більше в медицину вірю. І Богдан мене підтримує.
– То значіть у тебе десь на роді прокляття. Ти піди, посповідайся.
– Послухайте, це суто наша справа. Ми у вас поради не запитували.
Невістка всіляко заперечувала церкву. Не хотіла мене слухати, потім взагалі виходила з кімнати показово, коли я старалася її навернути до церкви та Бога.
І от минулого місяця до мене прийшла сусідка на чай. Вона медик, працює в приватній клініці. Сказала, що тема досить делікатна і я повинна про це знати:
– Твій Бодька та Анька приходили, здавали аналізи. От вони не ще знають про результати. Вирішила тобі сказати.
– Ну що там? Що?!
– Твій Бодя не може ніяк дітей мати. В Ані все супер, організм чудовий. А от син..
Я ще довго плакала, сусідка заспокоювала мене. Навіть дала каплі від нервів. От за що Бог так покарав мене та сина?
Тоді я ще більше почала ходила до церкви молитися, писати різні записочки. Хотіла, аби в них все вийшло, аби я нарешті стала бабусею.
А тої суботи до мене у гості неочікувано приїхав син. Такий весь світиться від щастя, посміхався широко.
– Що таке, синку? Хороші новини?
– Так. Аня вагітна.
– То це диво Боже! А я знала, що молитва допоможе! Бо мені он сусідка казала, що аналізи погані, що шанси нульові..
– В принципі, так і є. Ми наважилися на штучне запліднення. Але я любитиму цю дитинку, як рідну.
Від такої шокуючої новини у мене аж склянка з рук випала:
– Сину, як? То ж гріх. Ви не молилися?
– Мамо, що ти знову починаєш? Яка різниця? То наша майбутня дитина, твій онук.
– То гріх страшний! Треба було до церкви ходити та молитися! Що ти наробив? Та медицина ще Ані потім різні болячки поробить!
Словом, ми дуже посварилися з Богданом. Він розлютився, голосно грюкнув дверима та поїхав додому. Ми з ним не говоримо, не телефонуємо один до одного.
Я не розумію, чому син так віддалився від мене. Я ж хотіла, аби в його родині все було якомога краще. А він отак від мене відцурався заради молодої жінки.
Хто винен у цій ситуації? Свекруха чи діти?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!