Моя сусідка мила та привітна бабуся на вигляд. Але стільки вона нам проблем зробила – на пальцях не перерахую!

Декілька місяців тому ми з чоловіком переїхали на Сихів. Його бабуся (Царство Небесне) тоді віддала нам квартиру, а сама переїхала до села. 

Ми зробили невеличкий ремонтик, купили деякі меблі до спальні та кухні. І десь на 3 день після переїзду до нас постукала сусідка:

– Той, а де Павлівна?

– Переїхала. Ми її онуки, будемо тут жити. 

Ми так стояли на порозі, трішки роззнайомилися. Пані Василина тоді скаржилася на біль у коліні. Мені стало її шкода, тому я пішла в аптеку та купила їй спеціальну мазь. Вона пропонувала якісь гроші, але я відмовилася. Ну раз допомогти літній людині не проблема. 

Однак, пані Василина сприйняла такий вчинок як за треба. І щоразу, як бачила мене чи чоловіка, то просила про допомогу. 

То ми йдемо в магазин, а вона каже, що й теж треба купити. Обіцяє гроші потім віддати. Тим паче, продукти вона брала дешеві – крупи, хліб, молоко. Ми достатньо заробляємо з чоловіком, тому нам ті 150 гривень погоди не роблять. І мені було ніяково просити у старенької пенсіонерки гроші.

Але от раз на тиждень втрачали на чужу людину гроші, то під кінець місяця вийшла дуже пристойна сума. Додайте до продуктів ще ліки, які також зараз піднялися в ціні. 

А десь місяць тому вона до мене прийшла з платіжкою за воду, газ та світло:

– Ти цей, можеш мені сказати, скіки тут вийшло?

– Ну от стільки (називаю суму)

– Йой, то так багато!

– Ну ви ж телевізор з ранку до ночі дивитеся, ми все чуємо. Тому світла намотало. 

Пошепки

– То біда з тими комунальними. Можеш за мене заплатити? 

Ну там сума дійсно була немаленька. Я дуже здивувалася з такого нахабства пані Василини.

– Вибачте, але у нас самих зараз туго з грішми. Зарплату затримують, а ще власні витрати є.

– Ну, а хто мені заплатить?

– Так у вас є доньки та син. Зателефонуйте їм.

Я людину не лаяла, не посилала за російським кораблем, а просто ввічливо відмовила.   

Ну і після того пані Василина на мене та чоловіка зуб мала. То сміття під двері підкладе, то травою обкидає нашу машину. Вона знала, де ми її паркуємо і раз вночі навіть вилили на капот борщ. 

Ми не хотіли ставати на цю криву стежку війни з сусідкою. Ну стара людина, перебіситься і все, потім заспокоїться. 

Однак, 2 дні тому до нас приїхала поліція. Пані Василина сказала, що ми робимо бордель, аферою виманили квартиру у старенької бабусі. Наче ми кримінальна родина, яку вже і негайно треба на довічне посадити!

На щастя, ми мали всі документи на руках. Пані Василина отримала штраф за хибний виклик, а ми – вибачення від поліції. Тепер сусідка як нас бачить, то кулею тікає геть. Ні вітається, навіть погляд не підводить.

Мені цікаво – а ми всі станемо такими у старості? То нормально, що доросла людина себе так нахабно поводить?

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Daryna
Adblock
detector