У 2018 році мій син Микола одружувався. Я привезла йому з Португалії пару тисяч євро – хотіла подарувати квартиру. Порадилася з сином, який йому район у Франківську подобається, яка має бути квадратура. Однак, попередила, що грошей на новобудову та ремонт у мене нема.
Тому купила гарну, двокімнатну квартиру на Пасічній. Ремонт молодята хай вже самі роблять за власними побажаннями. Я не буду туди пхатися.
Сваха, Мирослава Василівна, спершу дуже раділа, коли почула про квартиру. І коли вона допомагала дітям перевозити речі, то зайшла у гості:
– Боже, пані Людмило. Ви стільки років працюєте закордоном, а таку бідну квартиру купили? У мене кума на заробітках тільки рік, а вже синові і будинок купила, і ремонт там робить. То сарай, а не хата!
Хоча ні Микола, ні невістка Тетяна мені слова поганого не сказали. Тільки сваха ходила по квартирі та дорікала. На прощання взагалі сказала, що я для дітей не стараюся. Мені тоді стало дуже образливо. Хай би вона сама щось дітям толкове дала, а вже потім мені щось казала.
Ну так і я поїхала знову до Португалії на заробітки. Інколи висилала дітям пакети з продуктами, пару євро ставила до сумки. Просто син дорослий, в нього своя родина. А от я сама про себе маю подумати. І тому почала відкладати гроші на нерухомість. Не думаю, що затримаюся тут надовго, хочу в Україну повернутися колись. А ту нову квартиру можу здавати в оренду, аби мати пасивний дохід. Зараз багато хто так робить та отримує чималі гроші.
От у Михайла та Тетяни вже дві донечки є. Я висилаю їм солодощі, якісь гарні іграшки чи модний одяг. Старшій Оленці подарувала велосипед, а молодшій Діанці привезла багато лялечок.
Декілька днів тому я приїхала до України, аби побачитися з рідними. Невістка приготувала святковий стіл, запросила своїх батьків у гості. Але пані Мирослава зі мною навіть не привіталася, одразу почала дорікати:
– Бачите, як діти погано живуть.
– Не бачу
– Та правильно, ви у своїй Португалії живете, як у Бога за пазухою. А он моя Тетянка геть з хатніми справами не може дати ради. Добре, що я поруч, приїжджаю, аби з онуками посидіти. Бо хоча б одна бабуся повинна їх любити!
– Я їм завжди передаю гостинці, гроші
– Ага, знаю, що ви передаєте. Я б таку гидоту не стала навіть їсти. Ще й квартиру собі купили у новобудові. А діти он, досі в якомусь сараї.
Я бачу, що сваха перебільшує. Михайло зробив дуже гарний ремонт вдома, все так лаконічно та зі смаком. Є посудомийка, робот-пилосос, кавоварка, широкий холодильник. У дітей гарні шафки для іграшок та своя кімната.
Не розумію одного – чому сваха так виїдає мені мізки? Та з моменту весілля вже стільки років минуло, а вона досі за квартиру нагадує.
Якщо вона така розумна, то хай збирається зі мною на заробітки. Я чим змогла, тим і допомогла. Як то кажуть “дарованому коневі у зуби не заглядають”.
Як нашій читачці вирішити цю проблему?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!