Моя свекруха звикла, що все життя всіма керує. Свекор мав піддатливий характер, тому головою їх сім’ї була Ольга Яківна. Дітьми теж керувала і всі її слухали.
Коли ми з Андрієм одружились, то Ольга Яківна вирішила, що і мною керувати зможе, але це далеко не так. Я не піддавалась її наказам. Тоді вона почала тиснути на Андрія:
– Подивись, яка в тебе дружина. Мене геть не поважає та не слухає. Все хоче, щоб було по її.
Як не дивно, але чоловік зайняв мій бік.
– Мамо, ми дорослі люди, і маємо власні бажання. Тому розпоряджатимемось своїм життям так, як вважаємо за потрібне.
Оскільки, ми перший час жили зі свекрухою, то змусити її поступитись було майже неможливо. Тоді переїхали до моїх батьків.
Коли у нас народився син, Ольга Яківна вирішила, що зробити хрестини ми повинні за всі мої декретні гроші на 90 людей. Її не зупиняло і те, що наш син народився з гематомою і потрібно було робити операцію.
– Якщо не зробите святкування так, як я кажу, то на хрестити мене не чекайте – заявила свекруха.
Ми ж не послухали її нарікань і зробили так, як було потрібно. Сина похрестили, на святі були лише ми, мої батьки та хрещені Богдана. Свекруха не прийшла, бо образилась. Свято було вдома – невеликий обід.
Тоді поїхали в лікарню та зробили операцію.
Ольга Яківна перед усією родиною виставила нас скнарами, які не захотіли запросити родичів на святкування хрещення.
Зараз сину уже 2 роки. Ми переїхали на свою квартиру. Ольга Яківна і досі на нас ображена, та мені байдуже. Я житиму так, як хочу я, а не слухатиму чиїхось нав’язливих порад.
Що б ви зробили в такій ситуації?