Я поїхала в Іспанію 10 років тому. Тоді розлучилася з чоловіком та залишилася сама з дитиною на руках. Квартира належала колишньому, тому ми повернулися до мами в село.
Звісно, сусідам було тільки в радість попліткувати про моє життя, Це ж така грандіозна новина – Аньку чоловік з дитиною кинув. Тому я вирішила поїхати на заробітки в Іспанію, аби мати гроші та купити потім квартиру чи хату. Донечка якраз пішла у 1 клас та їй подобалося в мами у селі.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Спершу я працювала у готелі покоївкою, носила брудну білизну, прибирала номери. Мала почати роботу о 5 ранку та закінчити о 11-12 ночі. Бувало, що гості і в 3 ночі телефонували на рецепцію та просили принести щось у номер. За додаткову оплату я ще прибирала в ресторані при готелі.
Але, на щастя, потім зустріла одну жіночку, до речі, українку. Вона жила у Валенсії давно та займалася працевлаштуванням українок. Так, як я маю медичну освіту та встигла вивчити мову, то мені запропонували роботу в одної сеньйори Паули.
Тоді наче в житі почалася біла смуга. Пані Паула виявилася дуже хорошою та чуйною жінкою, пустила до себе жити безкоштовно. Я прибирала на її віллі, купувала ліки, робила їй масажі. До речі, пані Паула дуже любила, коли я їй готувала борщик чи кутю.
Окрім цього, пані Паула познайомила мене зі своїм сином Енріке. Він мені дуже сподобався. Такий красивий, накачаний чоловік, часто привозив мені квіти, раз навіть подарував на день народження підвіску. На вихідні запрошував кудись на прогулянку, показував мені місто. Раз навіть поїхали у Барселону на якесь свято.
Ну і я зрозуміла, що закохалася по вуха у Енріке. Він знав про мою гірку долю, тому щоразу, як я збирала продукти мамі та доньці додому, то сам приносив солодощі, макарони чи давав 100 євро.
А 31 грудня він зробив мені пропозицію. Я віддала йому свої документи, аби Енріке зробив всі необхідні папери для шлюбу.
І це виявилася моя найбільша помилка. Бо тоді почалася чорна смуга, тепер я щовечора плачу та жалію про цей шлюб.
Отож, декілька тижнів тому не стало пані Паули. Енріке успадкував її віллу та почав ставитися до мене, як до рабині. Те подай, те принеси, піти то зроби. А якщо я не встигала приготувати їсти чи розвісити білизну – то так починав на мене кричати!
Мало того, тепер я буквально залишилася без грошей і вже місяць, як не передаю мамі та донечці передачки, чоловік проти якісь продукти купити. Енріке навіть забороняє мені з ними спілкуватися, тому я потайки вмикаю Скайп та переписуюся, коли його нема вдома.
Тепер я розумію, яка у заробітчанок насправді гірка доля. Вже шукаю іншу роботу, аби заробляти далі гроші та мати що мамі висилати в Україну. Краще б я сиділа в Україні та працювала за ті нещасні копійки, але поруч була б донечка та мама…
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!