Моя дружина – то затятий трудоголік. Певно, я ще таких людей ніколи не зустрічав. Віка моя вперта і наполеглива. Тому не дивно, що вона у свої 25 вже була заступником директора у великій будівельній компанії.
Навіть на вихідні та свята Віка брала багато паперів додому. Могла до ранку не спати, бо переглядала договори та документи. Кава у нас тоді дуже швидко закінчувалася
– Кохана, ти хоча б на годинку забудь про роботу, вийдемо на прогулянку.
– Ти не розумієш, що це треба зробити терміново? На мене розраховують люди.
Я щиро сподівався, що хоча б під час вагітності Віка забуде про роботу.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Але ні, вона до 9 місяця працювала. Директор привозив їй великі пакети з паперами. Мені навіть було смішно дивитися на жінку. От сидить така ділова пані за столом, одягла окуляри, серйозно перечитує кожен папірець. А з-під спідниці випирає величезний живіт.
Віка навідріз відмовлялася виходити в декрет. Тому вона старалася поєднувати виховання нашого синочка та роботу. Вдома завжди було чисто, прибрано, у холодильнику свіжі страви – борщ, млинці, котлети, салат та суп.
Нас досить часто виручала теща, Марина Василівна. Вона проходила ледь не щодня, аби поняньчитися з онуком. Але тоді Віка одразу бігла до ноутбука працювати. Бували дні, коли жінка сама забувала поїсти. Всі подруги та знайомі дивувалися – а як це так Віка швидко після пологів скинула зайву вагу? Ніхто ж не знав, що вона живе тільки на каві та все. Дитину годували сумішами, бо молока не було.
Мені здавалося, що я тоді живу з якимось роботом. І нещодавно у Віки стався “збій в системі”.
Приходжу додому – а там повний безлад, телевізор грає на повну гучність, з кухні доноситься не дуже приємний запах, наче щось згоріло. Віка виходить з ванни, вся у сльозах:
– Я так більше не можу!
– Що трапилося, кохана?
– Я не встигаю працювати і вести господарство та ще й дитину виховувати. Я почуваюся поганою мамою та жінкою.
Відтоді я почав допомагати жінці. Брав на роботі відгули та відпустки, аби побути вдома. Тоді Віка спала цілий день, а я няньчився з сином. Сам готував якісь перекуси або ж замовляв страви з ресторану.
І хочу вам сказати, що у жінок нелегка доля. І декретна відпустка – це важка праця та велика пожертва заради родини.
Тому, шановні чоловіки, якщо ви читаєте цю історію, то будь ласка, допомагайте своїм жінкам. Навіть зробіть каву в ліжко, помийте посуд чи поприбирайте вдома. Будьте для них міцною опорою! Адже я побачив, як важко жінкам без нашої допомоги.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!