На вулиці зима: холодно й сніжно. За вікном справжня заметіль.
Усі співробітники вже давно розбіглися по домівках. Час був уже пів на дев’яту, та ще й ніч перед Різдвом. Правда, я мала закрити дуже важливий проєкт, тому і залишилася на роботі.
Директор, Олег Петрович, також чомусь засиджувався й лише час від часу поглядав на власний годинник. Правда, йому і не були куди спішити. Донька й дружина загинули в автокатастрофі, чоловік був цілком самотній.
Після цього у нього було декілька романів, правда, ні з ким так і не зав’язав серйозних стосунків.
Аж раптом в наш кабінет відкриваються двері й заходить не знайома дівчина, років чотирнадцяти. Вона наспівувала пісню в «Jingle Bells», улюблену мелодію його дівчаток.
Дівчина заходила у кабінет спиною, виконуючи чудернацькі танцювальні «па» і у весь голос наспівуючи різдвяну мелодію. Її руде волосся, зібране у хвостик, погойдувалося у такт музиці.
Коли вона обернулася, то стала на місці перелякано й промовила:
– Я і подумати не могла, що тут хтось залишиться працювати перед Різдвом. Ой і дістану я від тітки…
– Чому ти тут ввечері? Де твої батьки? – спитав Олег Петрович.
– Мої батьки давно померли, тому я живу з тіткою, вона у вас тут прибирає. Тітка сказала мені, що я повинна сама собі зароблять на проживання, тому я тут замість неї. Будь ласка, тільки нічого їй не кажіть…
Олег Петрович замовк. Він дивився на цю дівчинку та бачив у ній свою доньку Софійку… ну дуже була схожа.
– Як тебе звати?
– Софія, можна просто Соня.
– А будеш моєю донькою, – Олег Петрович сам не очікував такого від себе.
Дівчинка була дуже здивована:
– А можна?
… Олег Петрович домовився з тіткою, це було не дуже важко, за хорошу суму вона передала права на опікунство чоловікові.
Тепер живуть вдвох, неначе завжди так і було. Життя набуло нового сенсу.
Шо думаєте про тітку, яка так легко віддала племінницю чужому чоловіку?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!