Я живу з сином та невісткою. Чоловіка мого давно немає. Тож, коли єдиний син одружився, я запропонувала жити зі мною. У трикімнатній квартирі місця вистачить усім.
Богдан з Христиною живуть зі мною уже третій рік. Я у їх сім’ю намагаюсь не лізти. З невісткою ми мирно живемо. Обоє працюємо на роботі, тож хатні обов’язки теж розділили: я готую, Христина – пере та прибирає.
Онуків я ще не маю, бо діти хочуть своє житло придбати та для себе пожити, а тоді народжувати дитину.
Я зауважила такий момент за своєю невісткою. Коли Богдан отримує зарплату, в той день вона до нього дуже люб’язна, щебече, у очі заглядає, щось смачне приготує. Хоч у звичайний день Христина не така добра та любляча дружина.
– Ходімо, по магазинах пройдемося. Потрібно багато купити – каже невістка.
Найцікавіше те, що вона теж працює і має зарплату, але я жодного разу не бачила, щоб Христина додому щось купувала за власні гроші. Я навіть не знаю, якого числа вона отримує зарплату.
Чи то виходить, що мій син працює на всіх, на всю сім’ю, а Христина свої гроші діває невідомо де?
Потім з’ясувалось, що невістка витрачає майже усе, що заробляє на косметику та новий одяг. Це ж безумство. Ці гроші можна було витратити на щось корисне та необхідне.
Про це я дізналася, бо невістка комусь телефоном хвалилась:
– Мої гроші – це мої, а Богданова зарплата – то наш сімейний бюджет.
Це у всіх така невістка? Добра, коли чоловік гроші дає, а тоді і не згадує? Як мені навчити сина, що так не правильно, те як його Христина грошима розпоряджається?