Моя свекруха вирішила, що її доглядатиму тільки через те, що я невістка, тому й повинна.
Валентина Андріївна відразу дала зрозуміти, що мене в родину не приймає та за доньку не візьме тим більше. З перших днів вона мені сказала:
– Ти чужа для мене людина і так буде завжди. Я тебе не прийму й не допомагатиму. Коли у вас будуть діти, навіть не звертайтесь по допомогу, бо то ваші діти, то виховуйте їх самі.
Я ці слова добре запам’ятала й до свекрухи ніколи не зверталась. Коли щось було потрібно – допомагала моя мама. Вона завжди була поруч, хоч і жила у іншому місці. Валентина Андріївна ж жила на сусідній вулиці та часу на нас ніколи не мала.
Ми з чоловіком жили на власній квартирі, яку купили відразу як одружились. Були фінансово незалежні від батьків та гарно заробляли.
Коли я народила першу дитину, було важко фізично та морально, бо доня мала проблеми з животиком і постійно плакала. Мама щодня приїздила, аби допомогти з Надею, щоб я прибрала, приготувала та й просто виспалась.
З часом народилась і друга дитина. Тоді теж допомагала моя мама. Навіть, лишалась у нас на ніч, готувала смачні сніданки та вечері, та з хатніми справами допомагала.
Онуки дуже любили бабусю Любу, а Валентина Андріївна приходила лише на свята, та й то не завжди.
Коли ж мама чоловіка зламала ногу на танцях (вона ходила на уроки хореографії), то вирішила, що я повинна за нею доглядати.
– Сину, а де твоя дружина? Чому ви відвезли мене з лікарні додому, а не забрали до себе? – дивувалась свекруха.
– Мамо, ти сама чітко сказала, що Катя тобі ніхто, чужа людина. То вона й не доглядатиме за тобою. Ми наймемо доглядальницю, я приїжджати у після роботи до тебе, по змозі.
– Вона мусить мені годити, бо моя невістка! – не вгавала Валентина Андріївна. – Де таке бачено, щоб чужі люди гляділи при дорослих дітях?
Та чоловік вже того не слухав.
З того часу свекруха на мене ображена й не говорить зі мною та моїми батьками. З онуками теж на контакт не поспішає йти.
Та мені байдуже, я не зробила нічого поганого й просто так її, без допомоги не залишила. Вона сама так вибудувана наші стосунки. Ні краплі не шкодую про своє рішення.
Хто з нас має рацію? Як би зробили ви?
Вибачте. Даних поки немає.